Із директиви № 4/17-О
для служб внутрішнього нагляду та медико-біологічного супроводу
У разі виявлення у вихованців ознак нестабільної поведінкової реакції, порушення виконавчої дисципліни, невмотивованої агресії, втрати контрольованості або інших симптомів, що можуть свідчити про потенційно небезпечні нейрофізіологічні зміни, адміністрація об’єкта зобов’язана невідкладно провести процедуру ізоляції з подальшим переведенням матеріалу до категорії обмежено придатного.
За відсутності позитивної динаміки протягом встановленого терміну допускається остаточна вибраковка з внесенням відповідних змін до статистичних звітів і списків забезпечення.
У документації рекомендується використовувати формулювання:
«вибуття за медичними показниками»,
«списання у зв’язку з втратою функціональної стабільності»,
«локалізація дефектного матеріалу».
Особливу увагу звернути на недопущення поширення чуток серед особового складу та персоналу нижчих рівнів допуску.
Виконання директиви здійснювати без затримок і без зайвого розголосу.
Звістка про вибраковку експериментальних броненосців і схожі радикальні заходи у військових частинах стала підтвердженням правильності власних розрахунків Ріхтера.
— Вони самі знищують свої інвестиції. Для них підтримання влади навіть на рівні субординації важливіша за життя тих, на кому ця влада тримається. Система вкусила себе за хвіст і почала сама себе жерти. Ваші гриби, капітане – міна сповільненої дії. Якщо витримати в секреті їхній вплив хоча б декілька місяців, не треба буде штурмувати Святадар.
Його голос був спокійний, навіть холодний, але в ньому вгадувалося те внутрішнє пожвавлення, яке з’являлося щоразу, коли план починав складатися у цілісну картину.
Крім Ріхтера і Влада в приміщенні штабу більше нікого не було.
З кожним словом Ріхтера обличчя Влада ставало жорсткішим. Нарешті він наважився сказати те, для чого прийшов:
— Ти вже давно знав, де наша дитина. А я довідався про нього тільки сьогодні, і не від тебе, а від Марселя. Ця вибраковка загрожує його життю.
— Вони змінюють правила гри на нашу користь, — відповів Ріхтер. — А про вашого Мойсея не говорив, бо витягнути його звідти не в наших силах. Заради нього одного я не можу зривати всю операцію. Ви ж самі хотіли знайти місце, де вирощується молодняк лускатих, щоб знищити їх.
— Я обіцяв захистити його.
Ріхтер випрямився.
— Ти зараз говориш як людина, яка дозволяє собі розкіш прив’язаностей. Я не відміню операції із-за одного броненосця і не відправлю людей штурмувати військову частину з трьома зонами захисту, бо це вірна смерть.
Їхні погляди знову зійшлися, і цього разу стало остаточно зрозуміло, що компромісу не буде.
— Тоді я піду сам, — підвів риску розмові Влад і вийшов зі штабу.
— Ну? — коротко запитала Рена.
— Йдемо, — відповів Влад.
Вугор, який стояв поруч, миттєво випрямився, а Яна, що сиділа трохи далі, підвела голову, ніби чекала саме цього слова.
— Отже Ріхтер сказав ні, — з виразу обличчя Влада зробила висновок Рена.
Мовчання Влада у відповідь підтвердило її припущення.
— Вас Ріхтер відпустив? – поцікавився Док, почувши розмову про новий рейд.
— Не вистачало, щоб ще нас не відпустив, — буркнув у відповідь Влад, а Рена у свої манері додала:
— Він виписав дозвіл на право померти, з печаткою і підписом.
Вугор тихо хмикнув, але одразу ж відвів погляд, бо знав: якщо Рена розійшлася, то краще не вставляти свої репліки між її словами, інакше можна випадково опинитися наступним об’єктом її словесних експериментів.
— Рено, — коротко обірвав Влад, але без роздратування, швидше з тією стриманою втомою, яка з’являється, коли часу на зайві слова просто немає.
— Що, я щось не так сказала? — вона знизала плечима і сперлася спиною об стіну, склавши руки на грудях. — Тільки обіцяй, що дорогою заскочим до Столиці і пристрелимо Роберта, якому зобов’язані за ці романтичні мандри.
Влад зітхнув і на мить заплющив очі, ніби намагався зібрати думки докупи. Потім продовжив, намагаючись зосередитись.
— Це військова частина. Якщо там три рубежі захисту, як сказав Ріхтер, то периметр буде перекритий не тільки патрулями. Там можуть бути сенсори, автоматичні турелі… і, — він зробив коротку паузу, — загалом, що таке гарнізон лускатих не мені вам пояснювати.
— Дякую, любий, — кивнула Рена з тією ввічливістю, яка завжди звучала у неї як насмішка. — А то ми вже майже повірили, що йдемо на пікнік із грибною юшкою і дружніми розмовами про генетику.
Влад перевів на неї погляд, і цього разу в ньому з’явилося щось важче за втому.