Прихисток 4 — Тренувальний центр. Розділ 4.4

У пошуках Роберта і Мойсея керівництво інтернаціонального загону вирішило задіяти всі можливості, які вдалося створити за роки підпільної роботи у Святадарі. Агентурна мережа там існувала вже давно, але зазвичай її використовували обережно, активуючи лише окремі ланки, щоб не привертати зайвої уваги імперських служб. Повідомлення пішли різними каналами — через торговців, службовців складів, технічний персонал у військових частинах і навіть через кількох людей, які працювали на адміністративних посадах у Столиці.

З'ясували, що Роберт справді служив у імперській службі безпеки. Його справжнє ім’я, звичайно, було інше. Більше того, за словами інформатора, він за останній час досить швидко піднявся кар'єрними сходами. Згідно з одним із внутрішніх розпоряджень, яке агенту вдалося побачити, нещодавно його перевели до іншого підрозділу — структури, що займалася питаннями відтворення броненосців.

Саме ця деталь змусила Ріхтера уважніше поставитися до отриманих відомостей.

Служба відтворення вважалася закритою навіть за імперськими мірками. Інформація про її діяльність майже не виходила за межі вузького кола спеціалістів, а будь-які документи, пов’язані з нею, ретельно охоронялися.

Ріхтер доручив агентам продовжити пошуки.

Через деякий час вдалося отримати доступ до внутрішнього звіту, який описував результати роботи з так званим «експериментальним поколінням». Документ був уривчастий і не містив повної інформації, але навіть ті кілька сторінок, які вдалося переписати, виявилися надзвичайно важливими.

У звіті згадувалися групи молодих броненосців, створених за новою програмою, і коротко описувалися результати спостережень за їхнім розвитком. Особливу увагу приділяли тому, що ці підлітки демонструють певні відмінності від стандартних зразків, причому йшлося не тільки про фізіологічні параметри, а й про поведінкові особливості.

Коли Ріхтер прочитав ці записи, він зрозумів, що поява Мойсея не була випадковою. Виявилося, що таких, як він, існує більше сотні. Деякі з них були молодшими, інші — значно старшими і вже проходили військову підготовку у спеціальних підрозділах.

Ще важливішим було інше. У тих самих документах згадувалася мета проєкту, яку формулювали обережно, але достатньо, щоб зрозуміти загальний задум. Експериментальні покоління створювалися для того, щоб подолати головну проблему броненосців — їхню обмежену тривалість життя.

Ріхтер довго сидів над переписаними сторінками, перечитуючи окремі фрази знову і знову. Тепер він знав більше, ніж раніше. Мойсей був лише частиною значно ширшого експерименту, а Роберт, судячи з усього, опинився в самому центрі цієї програми. Знав він і те, що продовження життя броненосців ніяк не можна було допустити. Якщо імперії вдасться змінити цей параметр хоча б на кілька років, це суттєво змінить можливості імперської армії.

Він згадав про катанеруси. Якщо імперці виявлять, що нове покоління броненосців нестабільне, якщо всередині імперії виникнуть сумніви щодо наслідків цих досліджень, то експериментальну програму можуть згорнути.

Люди Ріхтера простежили за пересуваннями керівника служби відтворення і визначили місце, куди той їздив останнім часом. Це був навчальний центр глибоко на півночі імперії. Отже наступну диверсію з катанерусами спланували саме так, щоб вона зачепила цей навчальний центр.

***

Перші зміни наставники тренувального центру помітили не одразу, оскільки на початку вони виглядали як звичайні дрібні непорозуміння між підлітками. Зазвичай подібні конфлікти швидко згасали завдяки впливу домінанти, яка утримувала групу в злагодженому стані. Однак через деякий час ситуація почала змінюватися і кількість дрібних конфліктів збільшуватися, в тому числі і в п'ятій групі.

Під час обіду Мойсей став свідком того, як двоє одногрупників за його столом почали сперечатися через місце.

— Я тут сиджу, — сказав один із них, коли побачив на своєму місці іншого.

— То й що? — відповів конкурент. — Місце не куплене. Сядеш де-інде.

— Вимітайся! – Хлопець, місце якого нахабно окупували, смикнув за стілець, і окупант звалився з нього, зачепивши стіл, з якого зі дзвоном впало на підлогу декілька металевих мисок. Постраждалий тут ж схопився на ноги і штовхнув конкурента за місце. Той відлетів до сусіднього столу і вже з нього посипалися на підлогу миски разом з обідом інших вихованців. Ті в свою чергу штурхонули порушника спокою назад.

Вірогідно дзвону було б більше, якби той не влетів до рук Граніта. За мить Граніт вже тримав його за комір, трохи піднявши над підлогою і не даючи кинутися у бійку.

Поряд з тим Клин вже схопив за плечі готового до бійки розлюченого конкурента.

— Та що з вами?! – гаркнув Граніт, бо відчув, що втрачає контроль.

— Відчепись! – виривався той, кого він тримав за комір.

— Дебіли, зараз всіх без вечері залишать! – просичав його на вухо Граніт і притиснув до стільця обличчям.

До них вже підходив офіцер.

 — Струнко! – загорланив він ще здалеку, і всі, хто був у їдальні підхопилися і виструнчилися по команді.

Ще декілька кроків і він вже стояв біля винуватців безладу, які зупинилися ніби у стоп кадрі.

 — Командир групи, доповісти!