Прихисток 4 — Тренувальний центр. Розділ 4.3

Незабаром Мойсей і сам почув про ставлення броненосців до людей. Заняття із суспільствознавства проводилися у великій навчальній залі,  де стояли рівні ряди металевих лавок, прикручених до підлоги, а на передній стіні від них висіла темна панель, на якій іноді з’являлися схеми й таблиці.

Хлопці сиділи рівно, не спираючись на спинки, як їх привчили, і чекали, поки інструктор почне. Цього разу перед ними стояв той самий офіцер, що вів більшість таких занять — сухорлявий, із різкими рисами обличчя і очима, які ніби просвічували кожного наскрізь.

— Сьогодні ми ще раз обговоримо структуру Імперії і ваше місце в ній. Скоро кінець вашого перебування в навчальному центрі, тож  ви повинні бути готові і не забувати про обов’язок перед державою, яка дала вам все і якій ви повинні бути вдячні.

На панелі за його спиною спалахнула схема —кола, з’єднані лініями, що сходилися до центру.

— У центрі порядку знаходиться імператор і військова верхівка. — Він вказав на центральне коло. — Це носії волі Імперії. Вони приймають рішення, які визначають долю всіх інших.

Погляд інструктора ковзнув по рядах.

— Нижче розташовані бойові підрозділи — основна сила, яка забезпечує контроль територій і виконання наказів.

Схема змінилася, показуючи розгалужену структуру частин.

— Ви — майбутня частина цієї сили, — продовжив він. — Кожен з вас як гвинтик у одному величезному механізмі, і від ваших вчинків залежить те, чи збереже наша держава свою велич, яку досягла титанічними зусиллями.

Він зробив коротку паузу, після якої голос його став жорсткішим.

— Люди.

Слово прозвучало окремо, без зв’язку з попереднім, але саме тому воно привернуло увагу.

На панелі з’явилося нове зображення — фігури, відокремлені від основної схеми.

— Люди є підконтрольним елементом системи, — сказав інструктор. — Вони не здатні забезпечити порядок самостійно, що було доведено історією їхнього існування.

Він повільно пройшовся перед першими рядами, заклавши руки за спину.

— Їхня слабкість полягає у нестабільності, — продовжив він. — Емоції, страх, схильність до зради і хаотичних рішень.

— Тоді навіщо вони потрібні? — раптом запитав голос із середніх рядів.

Інструктор зупинився і повернув голову в бік того, хто запитав.

— Доцільне питання. Люди виконують функції, які на даному етапі розвитку Імперії є економічно виправданими. Вони використовуються в обслуговуючих і виробничих процесах, а також у програмах відтворення.

Він повернувся до панелі і вимкнув зображення.

— Ваше завдання — не оцінювати систему, а бути її частиною.

***

Якщо броненосці-наглядачі сприйняли нещодавній інцидент з підгляданням за дівчатами як порушення режиму, то медики, що слідкували за розвитком експериментальної партії броненосців, зробили з цього свої висновки.

Медичний блок розташовувався в окремій будівлі тренувального центру, куди вихованців водили по одному або групами на огляди.

— Ти бачиш цю динаміку? — тихо сказала лікарка поважного віку, постукуючи ручкою по графіку на листку паперу. — П’ята й сьома групи.

Інший лікар, капітан медичної служби Кравцов, зняв окуляри й потер перенісся.

— Я бачу, — відповів він. — І це мене не тішить. Ти розумієш, що це означає політично?

— Ти навіть у появі вторинних статевих ознак і циклічному коливанні гормонів знайдеш політику, — усміхнулася лікарка.

— Це ризик, — жорстко сказав лікар. — Людей тоді стануть вирощувати тільки на їжу.

— Бог з тобою, — відмахнулася від нього лікарка.

— Треба їх або стерилізувати або ліквідувати, поки новина не дійшла до верхівки їхнього клану. Поки що напишемо: “Розвиток у межах експериментальних очікувань”. Без висновків.

— А далі?

— Далі — треба проконсультуватися з тими, хто не донесе це броненосцям, — відповів він.

***

Отримавши інформацію про потенційну здатність експериментальних броненосців до самовідтворення, Іван Іванович вирішив не покладатися лише на звіти та припущення підлеглих. Він особисто вирушив до навчального центру,  де утримували і виховували нове покоління. Його супроводжувала невелика група офіцерів, але після прибуття він відразу наказав залишити його наодинці з начальником медичної служби підрозділу.

Капітан Кравцов зустрів його у своєму кабінеті — невеликій кімнаті, заставленій металевими шафами. Після привітань Іван Іванович сів у крісло навпроти столу і, поклавши руки на підлокітники, уважно подивився на лікаря.

— Отже, капітане, — сказав він неквапливо, — ви мені хотіли щось розповісти про свої незвичайні спостереження.

— Ми поки що говоримо лише про гіпотезу, пане полковнику, — Кравцов помітно напружився. — Але деякі фізіологічні показники експериментальних зразків дозволяють припускати можливість природного відтворення. Якщо ці припущення підтвердяться, то ситуація може мати дуже серйозні наслідки.