Розділ 1* Темні таємниці.

Всесвіт повний таємниць. І кожен під сонцем хоче здобути владу, довголіття, славу та незліченні багатства...

*Таміла Калас.

В житті професорки Еллі Вудс, не відбувалося нічого не звичного. Вона мала академічний ступінь доктора історії та деякий досвід досліджень історичних подій. Самотня жінка з котом, якого називала Муркусня, (іноді Маркус) плила за течією, що диктувала доля. Вона жила скромно, в однокімнатній квартирі у невеличкому містечку Гілдсбурґ Каліфорнії і була викладачкою історії у коледжі. 

Захоплення Вудс світовою історією перейшло від її батька, науковця і археолога. Батько багато подорожував та досліджував цей незбагненний світ.

Маленька Еллі дуже любила свого дивакуватого татуся. Вони із мамою і меншим братом збиралася разом за обіднім столом чи вечерею і слухали батькові захопливі та не менш дивні історії, покриті таємницями та тінню фантастики. 

Батько розказував настільки цікаво, здавалося ніби те правда і він бачив все на власні очі : дерева з фіолетовим листям та кущі зі сріблястими квітами, що розсипають дощик іскристого пилку, навколо якого звиваються краплі ранкової роси які тверднуть і стають діамантами. Чи про

Володаря Одета та його трьох синів із раси Скіфелів (потомків ельфів), що панують над чарівною країною і літають верхи, на диких кабанах з орлиними крилами, та дзьобом замість рила. Або павук із тілом лева. крихітну істоту, що вміла спілкуватися за допомогою думки і була подібна на кота, але з хвостом білого єдинорога та рогом на лобі. Саме ця істота мала назву - Муркусня, як тепер, звався кіт пані професорки. 

Одного разу, коли Еллі була ще дитиною, батько повернувся із довгої експедиції, і привіз дивну книгу. Та книга не була схожа на звичну. В ній начебто зберігалися, давні артефакти, старовинні карти, та докази існування іншого краю, із прекрасним ландшафтом, подекуди не притаманним для нашого світу. А ще розповіді про незвичних створінь, чари та могутню магію.

 Ту книгу Еллі бачила всього раз і те краєм ока. Вона вже не могла точно згадати її назву, ніби "Раунпон" чи ще щось подібне. Однак історії, які розповідав тато про дивних створінь, що жили у магічному краю, і над котрими Еллі вдосталь насміялася, коли їх уявляла, вона досі пам'ятала, хоч з того часу минуло понад 20 років.

Невдовзі батько зник. Він, і його 11 колег - науковців: мікробіологів, археологів, кліматологів. Так і не повернулися із однієї з експедиції. 

Всі довгі пошуки не дали ніякого результату. 

Група науковців пропала безвісти, без жодних зачіпок. Тоді про той випадок писали чимало прес медіа. Надалі, про що вдалося дізнатися це над чим працювали вчені і що, довгий час досліджували. 

А саме старовинні карти які знаходилися у середині "магічної книги" і вели до країни яка зародилася далеко на півдні. І була захована від людського ока. 

Тоді чутки роїлися різні, нібито вченим все ж вдалося щось розшифрувати, але всі вони загинули чи то таємниче пропали.

Де зараз знаходиться та книга, Вудс достеменно не знала. Вона взагалі вирішила, що ніякої "магічної" книги немає. І просто ніколи не існувало. Міс Еллі стала абсолютним реалістом. З плином часу, після зникнення батька, вона зовсім перестала вірити у щось надприродне і тим паче магію. "Для всього має бути пояснення" Запевняла себе вона.

Якось повертаючись з роботи додому, стомлена із двома повними пакетами їжі, міс Еллі підійшла до ліфта. Натиснувши декілька разів на кнопку, вона зрозуміла, що ліфт не працює.

- Чому саме зараз? - Обурено пробурмотіла вона, і смиренно попрямувала до східців.

Міс Еллі завжди намагалась бути вихованою і часто стримувала емоції. Навіть у думках, вона не дозволяла собі не культурно висловлюватися і боялась якось осквернити свій бездоганний внутрішній світ.

Піднімаючись сходинками міс Еллі здалося, що за нею хтось слідкує, таке відчуття почало переслідувати нещодавно. 

Якось прогулюючись місцевим парком, неподалік квартири, вона побачила білку, яка поводилась не притаманно звірям. Здавалося білка стежить за нею і намагається щось сказати. Вудс скептично, сама собі всміхнулася, дивлячись на білку, і руда тваринка посміхнулася у відповідь, та кивнула головою наче просила підійти до неї.

Тепер лице Вудс різко стало серйозним. Вона заплющила очі, стряхнула головою і вкотре запевнила себе, що напади міражів і голоси у її голові, наслідки перевтоми та стресу. На роботі, деякі студенти могли довести до сказу, принаймні робили все, аби викликати негатив чи роздратування.

Наприклад нещодавно, під час лекції вона не витримала і вилаялась на свого студента Джордана, лиш за те, що той висунув теорію ніби її батько досі живий і просто десь у засвітах. Відтак Міс Еллі задумалась аби відвідати психолога.

Нарешті Вудс,  добралася до своєї квартири. Увійшовши на кухню, стомлена, вона пішла до холодильника і почала розкладати продукти. До її ніг підбіг яскраво рудий кіт Шотландської породи, Скоттіш-фолд, і почав леститися. 

- Зачекай Маркус. Я купила тобі твого улюбленого корму і молока. Ти ж любиш молоко?

Кіт ще більше почав леститися і муркотіти. 

Вона знайшла котячу залізну миску, і налила туди молока. Кіт не вагаючись ні секунди, з розгону підбіг до тарілки і почав хлептати молоко. Еллі присіла біля свого "любимчика"проводячи долонею по його спині.

- Умм. Ти ж моя муркусня. Зголоднів. Самотні ми з тобою Маркус.

У свої 34 міс Еллі досі була незаміжня,

хоч прихильників вистачало, як і коротких стосунків. Навіть була спроба вийти заміж, але за декілька днів після заручин, Еллі дізналася, що її супутник звичайнісінький альфонс. Після декількох фіаско у стосунках, Вудс дійшла висновку, що всі чоловіки у її житті - покидьки, або характер у неї нестерпний.

Бо вродою вона не була обділена. Струнка із гарною поставою та зростом трішки менше середнього. Білявка, із карими мов чорний шоколад очима і пухкими губами стулені наче бантиком. Вудс, іноді носила оптичні окуляри для годиться, щоб додати собі солідності, але бачила непогано. Одягала здебільшого плаття чи спідниці нижче коліна. І дуже рідко одягала штани.