Глава 5

Ми разом із протестувальниками розробляли план, як пробратися до будинку Теоса. Але після того, як Теос і Корніель поділили країну, ситуація ускладнилася: Двіст перейшов під владу Корніеля. Тож тепер ми мали діяти на два фронти — одні вирушали до дому Теоса, інші готувалися проникнути в дім Корніеля.

Ми розподілили сили. Мій брат, здатний читати думки, мав координувати рухи групи. Інший із наших — Лев — вмів ставати невидимим і блокувати свої думки від будь-якого зчитування. Я теж вміла закривати розум і, якщо треба, відкидати супротивників силою думки.

Стейс став невидимим і першим проник у будинок Теоса. Йому вдалося обійти систему захисту, відімкнути сигнали безпеки та надіслати мені знак. Я ввійшла через потаємний вхід, який мені відкрив Веотр.

— Ходімо, — прошепотів він. — Я покажу тобі все, про що писав. Теоса зараз немає вдома.

Ми швидко рушили в підвал. Там — усе було так, як він казав:темна кімната, зіткані зі страху стіни, і — приладдя для катувань. Ланцюги, столи, інструменти, що краще було не впізнавати.

Тим часом Стейс відкрив двері решті групи. Серед них була й поліція — ті, кому ми довірили докази. Я вивела їх до підвалу, показала все. Люди стояли мовчки, а поліціянти мовчки фіксували — фото, записи, речові докази.

Ми чекали. Теос мав повернутися. Але він так і не з’явився.

— Його попередили, — сказав хтось іззаду. — Він знав.

Усі переглянулися. Холод пробігся спиною. Якщо його попередили — значить, у нас є зрадник.

Натовп рішуче рушивдо дому Корніеля. Ми більше не могли чекати. Якщо Теос зник — залишався другий. І він мав відповісти.