Глава 1 (5) від 16.03

Вони довго лежали і говорили а потім вирішили іти додому. Поки вони йшли надворі вже стемніло. Катя була рада цьому, бо думала що якщо вже темно то баби Галі вже немає. Але не довго вона раділа бо баба ще стояла на місці і здається навіть незбиралася йти додому. Дівчина розвернулася і сказала:

 - Ідемо в обхід! 

 - Катю я тобі вже казав тобі це все здалося. Звичайні в неї очі, от побачиш! 

Катя повірила хлопцю і вони йшли по дорозі. І тут вони почули як та баба щось говорить. Прислухавшись вони почули:

 - Катю! Катерино! Кетрін! Катрусю!

Катя була налякана але вирішила підійти спитати чого вона називає її ім'я. 

 - Що вам п-потрібно? Чого звете? 

 - Допоможи будь-ласка встати доню. - промовила бабуся. 

 - Т-так добре. Давай те руку. 

Баба Галя простягнулася руку і Катя допомогла їй встати. 

 - Ой дякую тобі Катрусю. 

 - Немає за що! 

Дівчина повернулася до друзів і вони пішли далі.  - Так що вона хотіла? - запитала Ліна. 

 - Попросила щоб я їй допомогла встати. 

 - І все? А очі? Що з очима чорні чи звичайні? - посмішки запитала подруга. 

 - Так все. Очі здається звичайні. 

 - Бачиш, яж казав! - промовив хлопець. 

 Вони вже дійшли до дому Каті. Попрощалися і Ліна з Максимом пішли далі а Катя зайшла в дім та одразу пішла до своєї кімнати. Так як вже було пізно то батьки спали. Катя подивилась в дзеркало і побачила що на обличчі пісок. Вона вмилася і лягла спати.