Дівчина підійшла до друзів, та посміхаючись сказала:
- Привіт. Як настрій?
- Привіт, настрій чудовий! - з посмішкою промовив Максим.
- Привіт, в мене також настрій чудовий, можна сказати що навіть чарівний! - голосно промовила Ліна.
- От і добре! То куди ми підемо? - запитала дівчина.
- До озера! Як завжди. В наше місце! - сказав Максим.
- Знову? - сумно промовила Катя.
Ліна з Максимом були здивовані що Катя так сказала тому що місце біля озера це їхнє місце, вони завжди ходили тільки туди. Ліна вже хотіла щось сказати але Катя її перебила:
- Бачили б ви свої обличчя. - сміючись промовила дівчина. - Я пожартувала. Звісно ми ідем до озера!
- Ну покищо ми стоїмо на місці. - сказала Ліна
- Тоді йдемо, чого ми стоїмо? - промовив хлопець.
Вони йшли дорога була довгою, так як до озера йти приблизно 5 кілометрів. По дорозі вони зустріли бабу Галю, яка продавала яблука. Про неї вони нічого не знали, так як вона надано приїхала в їхнє місто Портлент. Вона була старенькою, з першого погляду можна сказати що їй було 60-65 років. Обличчя все в зморшках і волосся сиве. Ще друзям запам'яталось те що вона була вдягнута в темно червоне плаття і хустку. Яблука в неї були всі червоні, яскраво червоні, і ні одного жовтого чи зеленого не знайдеш.