- Ні мамо, я не захворіла! - знервовано відповіла вона.
- Тоді чому ти себе так дивно ведеш?
- Я хочу пійти з друзями гуляти. Відпустиш? - сказала Катя, дивлячись на маму такими очима яким не можна відмовити.
Дослухавши в чому справа батько Андрій вийшов на двір, та пішов годувати худобу. А мати з донькою продовжили розмову.
- Хіба ж таким очам можна відмовити? - посміхаючись промовила жінка.
- Дякую. Я пішла збиратися, за хліб не переживай я його вийму з печі.
- Зачекай, з якими саме друзями?
- З Ліною та Максимом. - відповіла дівчина.
- Ліна це та що Поліна?
- Так мамо.
Дівчина розвернулася та пішла до своєї кімнати щоб зібратися. Знайшла та вдягнута вінок на голову. Вдягнута хустку бо Інга її з дому без неї не відпустить та вдягнута кожану коричневу желетку по тій самій причині. Пізніше вона згадала про хліб та вийняла його з печі. До збиравшись вона вийшла на двір де її вже чекали друзі і вже хотіла йти до них як батько крикнув:
- А куди пішла, курей вже погодувала? - посміхаючись запитав чоловік.
- Зараз погодую. - зказала Катя майже впевненим голосом, щоб не показати того що вона забула про курей.
Дівчина погодувала курей і пішла до друзів та поки йшла то чуть не впала.