Це був звичайний літній ранок, в звичайній сільській сім'ї. За вікном світить сонце і пташки співають а молода дівчина на ім'я Катя все ще спить. В цей час на кухні її мама готує борщ, а батько приносить дрова і старається чим тихіше їх кинути на підлогу щоб дочку не розбудити. Але Катя почула як впали дрова та проснунулась. Вона встала перевдягнулася в своє сіре плаття, заплела волосся в косу, вдягнута хустку і вже збиралася виходити з кімнати але подивилася в дзеркало. Вона побачила своє обличчя яке світиться від сонця і свої зелені очі, гарні невеликі губи та світлі веснянки на носі. Шкіра в неї була чистою і без прищів. Налюбувавшись своєю красою Катя вийшла з кімнати. І там як завжди сиділи її батько і мати, які сміялись. Здавалось що вони забули про все на світі, але побачивши Катю перестали, і батько їй сказав:
- Вибач якщо я тебе розбудив.
- Та нічого страшного. Вам щось допомогти. - тихо але впевнено запитала дівчина.
- Якщо тобі не важко то дістанеш хліб через хвилин 10. - невпевнено сказала мама Інга.
- Добре! - сказала Катя подивившись на годинник.
- Ще щось? - перепитала дівчина.
- Ну можеш ще курей прогодувати. - тихо сказав батько.
- Добре! Ще щось? - знову перепитала вона.
- Катю що з тобою? Ти захворіла чи що? Раніше ми тебе з кімнати вигнати не могли, не те що заставити щось робити. А тут ти сама захотіла допомогти? - знервовано сказала Інга.