Розділ 26 Оптимізація

Розділ 26      Оптимізація

Лаура, прем’єр-міністр одної із Європейських держав, сумно дивилася із вікна свого кабінету. Якась хандра, депресія починала охоплювати її голову, її розум, її свідомість. Здавалося, все іде так, як вона колись разом із своїми однопартійцями-амазонками мріяли – країна поступова ставала на ноги, уже був сформований стратегічний план, уже впроваджена глобальна електронна система управління і контролю за його виконанням, уже майже подолана корупція, уже поступово відновлювалась інфраструктура міст, уже була впроваджена нова виборча система, був сформований свідомий і підготовлений електорат,  уже впроваджувалась нова мораль, нові принципи соціального співіснування, уже збільшилися державні економічні накопичення за рахунок відновлення роботи, перед усім, державних підприємства, уже різко підвищився соціальний рівень населення і, перед усім, пенсіонерів, уже була змінена енергетична система – «заморожені» або законсервовані лінії електро-передач, станцій і підстанцій, які тепер працювали тільки на виробництво, залізничний транспорт і державні установи.

Багато чого змінилося… І навіть олігархи заспокоїлися і тепер працюють в загальній системі оподаткування, регулярно і систематично сплачуючи податки і казну держави, які багатократно збільшилися.

Але головне- була відновлена справедливість – все вкрадено із державного бюджету було добровільно-примусово повернуто.

Але навіть це не порівняється із впровадженням принципу «зарплата чиновникам тільки за ефективну роботу». Лаура пам’ятала – скільки сил вони з Ганною витратили на зміну організації соціального устрою – із патріархального на матріархальний. Перед усім, це стосувалося чиновників, яке автоматично було розповсюджено і на домашній устрій.

 Здавалося, ну що тут особливого – примусова заміна чиновників-чоловіків на чиновників-жінок?  - Але, ні… багато-що змінилося. Перед усім, змінилася психологія, відповідальність за своїх нащадків, своїх дітей. Змінилося виховання – відновилася повага до старших, до своїх батьків, до предків, до історії країни. Змінилося принципи ефективного використання чоловічого і жіночого фізичного потенціалу. Тепер чоловіки, як особи, що фізично сильніші, виконують відповідну роботу замість того, щоб, як раніше, просиджувати свої штани в шкіряних кріслах. Тепер вони воїни, шахтарі, робітники на підприємствах, водії – всі, окрім чиновників. Тепер пріоритет чиновників – то жінки. То їх «парафія», їх функції, їх потенціал, їх стриманість і відповідальність. І з цим жінки, як показав досвід дуже непогано справлялися.

Лаура спокійно дістала цигарку, запалила… Дим приємно вдарив в ніздрі, піднявся над головою жінки. А вона все ще стояла біля вікна, дивилася на чорних воронів, які діловито розгрібали свої «збереження» десь там між листям на землі, і задоволено про себе зробила підсумки:

«Все-таки, не даремно було витрачено стільки праці, стільки життів було віддано за все оце… А що тепер? Що далі? – подумки питала про себе жінка»

«Ти все правильно робила, - заспокоював її внутрішній голос, - ти повинна і далі продовжувати працювати на країну. Чого ти засумнівалась – у тебе є стратегічний план і його потрібно виконувати. Все правильно і детально продумано, багато чого зроблено, але іще не все… Потрібно далі працювати… - все нашіптував внутрішній голос Лаурі. – Заспокойся, ти на правильному шляху. Тепер ти не маєш права відволікатись і навіть коливатись. Саме це віддала своє життя Ганна і багато інших… Кріпись…»

Лаура не розуміла – звідки приходить отой внутрішній голос, але натомість вона чітко розуміла сутність його слів, які завжди її підтримували і вели вперед. Лаура забула про свої хвороби, про свої сімейні трагедії, про незгоди – вона жила новим життям, на яке вивів її отой таємничий внутрішній голос. Жінка вірила в Творця Всесвіту, вірила в Долю людини, вірила в її душу і реінкарнацію – і це була її опора. Саме віра давала їй, фізично слабкій і хворій жінці, бути незламною і такою міцною духом.  Зовсім недавно вона втратила свою донечку, чоловіка… і залишилась із неодруженим сином-інвалідом.  Втім, її сильний дух, розум і патріотизм, а також майбутнє своїх дітей і , особливо, внуків надавало їй сили і завзяття. Її енергія, її відчайдушність і безстрашшя говорили про сильну жінку, патріота своєї країни, яка іще багато чого може зробити в житті заради своєї країни, свого народу.

Накінець, жінка докурила свою цигарку і повернулася до роботи. Ось – ось повинен був прийти міністр оборони. Сьогодні вона хотіла обговорити питання підсумків системі в частині безпеки і оборони держави.

Так, не зважаючи на успіхи в реформі країни, Лаура, як прем’єр-міністр, країни розуміла – оборона і безпека країни має вкрай важливе значення. Вона пам’ятала слова Леніна «Революція тільки тоді щось варта, якщо вміє себе захистити…». Одні держави об’єднувалися в блоки, інші розробляли ядерну зброю – в тім, в те не мало значення без успіхів в економіці, без соціального прогресу, без бажання жити по-іншому, без справедливості у відносинах…

• До вас міністр оборони,   - почулося в селекторі. – Пропустити?
• Так, - спокійно відповіла Лаура, - нехай заходить.

Двері відкрилися і з’явилася жінка. На перший погляд вона мала років тридцять п’ять.             Її спокійне і впевнене обличчя, твердий погляд і русяве волосся, акуратно украдене на голові говорили про педантичність і твердість, про рішучість і прямолінійність.

Всім своїм видом вона говорила: - я вся відкрита, я вся в справах, я можу доповісти…

• Сідайте, Ларисо Петрівна, - ввічливо запропонувала Лаура, - як ваші справи, як здоров’я, як сім’я?
• Дякую. Все нормально. Кожен займається своїми справами. Я готова вам доповісти по вчорашньому підсумку системи управління.