Розділ 9 Перетворення

              Розділ 9

             Перетворення

Холодний вітер бив в обличчя, на небі висіли важкі хмари, але десь далеко , із-за хмар, показалися ледь помітні промені сонця. Вони пробивалися через важкі хмари, знову пропадали і накінець з’явилася світла полоса. Відчувалося – скоро настане весна… Знову відродяться дерева, зацвітуть сади, з’являться квіти.

Ганна сумно дивилася у вікно із свого кабінету. Іще до цього часу вона так і не усвідомила – тепер на її плечах лежить відповідальність за всю країну, за державу. А тим більше, коли вона почала таку серйозну справу.

Перше, що вона зробила – то розпустила першим своїм указом Верховну Раду і призначила нові вибори. Але перед цим змусила «стару» Верховну Раду прийняти новий прогресивний закон про вибори. Таким чином, юридично була створена нова виборча система по нових принципах з опорою на свідоме працююче населення країни.

І це було правильно. Мало того, був організований народний референдум саме з цього питання, на якому переважною більшістю було проголосовано за такий Закон.

Що це дало? – Ганна намагалася логічно вибудувати послідовність дій і рішень в рамках Конституції і законодавства. Вона розуміла – на даний момент тільки Конституція є основою для нових перетворень. Їй, Ганні – Президенту країни, потрібно виправити, розставити все на свої місця – одним словом формально і юридично оформити державність, починаючи із самого початку її отримання.

«Все, кожна буква, кожне слово повинно бути безапеляційно відповідати букві Конституції.  Ніхто  ніколи не повинен сумніватися в легальності всіх органів влади окремо і державності в цілому.  Кожний громадянин – то є частка держави, частка країни, частка свого права на країну, свою Батьківщину. Саме громадянин, а не фізична особа – крутилося в її голові. - Юридичне оформлення громадянства – то законодавчо затверджені документи з гербовими печатками.»

«Здавалося, що це не так важливо – відновити юридичну чистоту минулого законодавчого поля, але  то хибна думка . Все – від початку до цього моменту, - крутилося в голові Ганни, - повинно бути правильно і точно. Це не просто… але потрібно зробити. Створення нової держави повинно, нових гілок влади, виконавчої влади – все до букви повинно бути в рамках Конституції 1996 року. Тоді, в ті непрості роки народження держави, не так просто було дотриматися всього цього, але тепер…тепер потрібно все поправити»

Ганна накінець відірвалась від вікна. Підійшла до столу. Взяла слухавку:

• Запросіть до мене міністра юстиції. – подумала і добавила, - і голову Верховної Ради.

«Так, так… тепер саме той момент, коли можна це зробити – новий склад Верховної Ради, яку вибрали вперше на нових принципах. Нові органи влади, але головне – нові люди, нові виконавці, нові чиновники – жінки. Немає жодного чоловіка-чиновника. За ці два роки, коли вона, Ганна, перемогла на виборах, було зроблено багато… Наприклад, була розбудована нова мережа дошкільних закладів з продовженим днем, із новим підходом до виховання, до розмовної мови. Були відновлені ясельні відділення, підготовлені вихователі і обслуговування. Все це дало змову вивільнити жінок для роботи, особливо на керівних посадах. Вдалося провести заміну управлінського кадрового складу в прокуратурі, судах, школах і навчальних закладах на нових людей, професійних жінок. І все це дало ефект. А головне – народ повірив в таку нову державу. Повірив і підтримав – Ганна, чекаючи на чиновників детально аналізувала кожний свій крок. – Тепер на часі – стратегічний план економічного і соціального розвитку на декілька десятиліть. Фактично, зараз, як ніколи, потрібний стратегічний план розвитку країни. Кожна людина, кожен громадянин країни повинен знати – куди іде країна, що будує, як будує і що конкретно їй, окремій людині зміниться. Ось тоді буде про що мріяти, до чого прагнути, чого бажати, що охороняти, за що віддавати своє життя, якщо на те виникне потреба…»

Ганна розуміла психологію простої людини, громадянина держави. Іще до недавна вона сама була одна із них. Так як всі, страждала, боролася із проблемами і сімейними непорозуміннями або і трагедіями. Вона добре пам’ятає той момент, коли змінилося кардинально її життя.  Але, не буває лиха без добра. Саме це підштовхнуло її до нових пошуків, до активного політичного життя, яке і привело її в кінці-кінців до Президентства.  І от тепер немає для неї нічого важливішого, а ніж зробити оте нікчемне колись життя достойним, а країну процвітаючою.

«А для чого ж тоді жити? – питала себе Ганна, - коли вже випала у мене така можливість, потрібно скористатися. А життя… воно коротке. І якщо хто думає, що я злякаюся, - вони помиляються. Ніщо мене не залякає – навіть погрози і шантаж. Я не зверне із свого шляху щоб то мене не коштувало. Мене боятися немає чого – діти мої за кордоном. Чоловіка немає, батьків – теж. Є тільки країна, держава, люди, друзі… І за них можна поборотись. Вони вважають мене слабкою жінкою – нехай. Це навіть і краще.. Хай думають, що я проста баба, яка добралася випадково до влади. Ні… вони помиляються. Дуже помиляються… і це на краще – нехай так вважають. Побачимо – хто кого…»

Двері відкрилися.

• Можна? – у дверях стояв міністр юстиції
• Так , так… проходьте, - запросила до столу Ганна

Міністр була молода жінка років сорока – приємного вигляду, в окулярах, білява з красивою фігурою і елегантному костюмі.

• Добрий день. Визивали?
• Так. Сідайте. Зараз підійде Голова Верховної Ради… почекаємо. Як ваше здоров’я? Чи потрібно вам щось для роботи?
• Ні, ні… все нормально.
• Значить так, - почала Ганна, - потрібно привести в порядок всі законодавчо-нормативні документи за останні тридцять років. Вся – розумієте? Почати потрібно із акту проголошення незалежності і заснування нової держави. Потім – всіх гілок влади. Але тоді не було деяких атрибутів, наприклад, гербової печатки. Ось тому все потрібно продублювати, по-новому затвердити, поставити печатки і потрібні підписи, провести в державних реєстрах потрібну реєстрацію щоб ні в кого не було ніяких сумнівів відносно легітимності державності і державних органів влади.
• Так, розумію, але… для цього потрібно синхронна праця із Верховною Радою.
• Ось тому, ми і чекаємо Голову Верховної Ради. Разом потрібно напрацювати документи за цей період і провести на пленарному засіданні. Потім мені – на підпис. Добре?