Розділ 5 Депутатки

     Розділ  5   Депутатки

• Наша програма проста і зрозуміла, - солідна жінка спокійно і впевнено відповідала на запитання ведучої. - Досить уже. Чоловіки показали свою безпорадність і неспроможність – потрібно їх всіх підправити із влади на пенсію. Наша партія «Амазонки» - моноліт однодумців жінок-амазонок, які здатні підняти країну із економічних руїн. Досить нам бути рабинями для чоловіків. Ви тут говорили про гендерність – цього нам уже замало – нам потрібна влада.
• Так, все-таки, - настирливо допитувалася ведуча, - як ви хочете міняти країну?

В студії почувся легкий шепіт. Запрошено, котрі сиділи навкруги, почали перемовлятися і показувати на жінку-амазонку, яка так нахабно і сміливо висловлювала свою програму.

• Я – голова партії «Амазонки». Як ви знаєте із історії, ці жінки були сміливими воїтельницями колись на полях битв. Вони не тільки не поступалися чоловікам, але і переважали їх в сміливості, майстерності, дотепності і розумі. Відносно нашої програми партії – головне, ми пропонуємо змінити устрій країни, починаючи від сімей і аж до владної вершини. Раніше жінок в Парламенті було тільки десять процентів – тепер буде навпаки. Але не це головне. Головне – то система управління, яку пропонує наша партія. Наріжними цеглинами ми пропонуємо професіоналізм і зваженість в політиці, відкритість і звітність в економіці, стійкість і далекоглядність в міжнародних справах, могутність і надійність в обороні. Ніякої корупції! Знищимо, викорчуємо чоловічу цю заразу з коренем. А для цього потрібно, перед усім, змінити мораль і свідомість нашого наступного молодого покоління. Освіта і виховання, історія і повага до старшого покоління повинна стати основною задачею в освітянській діяльності.
• А що тепер буде із родинами, - почулося із залу, - хто тепер буде виховувати в сім’ї дітей?
• Чоловіки, - спокійно без хвилювання із знанням своєї правоти, відповіла Ганна. – тепер вони повинні вести все домашнє господарство і не сувати свою голову в політику. Скажу більш – тепер і народжувати ми зможемо без них. Для цього є банк донорів, найсучасніша технологія… Ну, що я розказую – ви самі про це добре знаєте.  Народження від донора через пробірку, або сурогатних самок – то буде звичайною справою. Більше того, жінки в своїх сім’ях на законодавчому рівні будуть мати вирішальний голос, а це означає – жінка-дружина буде головою сімейства, як колись цю функцію повинен був виконувати чоловік. До чого все це призвело – ви і самі бачите. Наші «голови» спились, опустили руки і, як оті малі діти, не знають що робити, куди іти.
• То, хіба можемо ми терпіти таке становище? – продовжувала Ганна. – Я сама постраждала від чоловіка, який опустився, спився і…в прямому змісті слова – згорів від власної цигарки.
• Може, розкажете, як це сталося? – почулося із залу.
• А, що там розказувати…- Ганна опустила голову, вдаючи скорботу, - почав пити і забув, що він чоловік. Мені самій довелося тоді підіймати дітей, бізнес… Одним словом, із чоловіка мій чоловік перетворився в забулдигу,  з яким соромно було навіть вийти на вулицю. От так.

Ганна витягла хустинку і вдала, що витирає сльозу. Це було так забавно. Було видно – ця жінка ні про що не жалкує. Вона, самотня і самодостатня, маючи гроші і свободу могла дозволити собі бути вільною від обов’язків.  Її діти вже давно стали дорослими. Батьки померли. Залишалася Ганна сама, як перст на своєму розкішному подвір’ї.  Це колись тут було чутно веселі дитячі голоси, повільно тягнув свої цигарки чоловік десь на подвір’ї, бігали кури і гуси, біля самого ганку росли кущі квітів…

Ну, а тепер жінка, яка сама себе зробила, створила партію і хочу кардинально змінити життя всіх в країні. Вона не мала, точніше мала, але втратила своє сімейне щастя і , з часом, була впевнена, що чоловіки потрібні тільки до певного часу, а потім… Потім можна спокійно обійтися і без них. Вона вважала, що чоловік – грубе і неотесане створіння. Особливо, коли втрачається фізіологічна тяга до нього.

Минуло багато років з того часу, коли пішов із життя її чоловік. Ох, як вона в душі про це шкодувала. Тоді, коли він іще був, Ганна вважала його своїм тягарем. Їй хотілося другого відношення, другого чоловіка – більш достойного її харизматичній натурі.

Ганна завжди була власною жінкою, але в молодості вона примирялася і поступалася сімейною владою чоловікові. Було, як у всіх… По вечорах чоловік брав пиво і влаштовувався біля телевізора дивитись футбол. Ганна в цей час копалася на кухні біля плити, в грубці спокійно горів вогонь, а малі дітлахи весело ганяли по кімнатах будинку.

Ох, не знала Ганна тоді, що то і було її щастя. Не було достатнього грошей – вистачало тільки від зарплати до зарплати, але… була злагода, симпатія і повага один до одного. Її чоловік був покладистий і спокійний – горілки не пив. Ну, хіба що, іноді пиво … В його руках все горіло. Одним словом, то був «золотий» чоловік, якій тільки формально міг висловити своє рішення. Втім, всі бачили – хто був в домі господар.

Здавалося, що так буде завжди аж до того моменту, коли Ганна не вирішила зайнятись бізнесом. Як вирішила – так і зробила. Важкі сумки з товаром, далекі дороги в електричках – такий був початок її бізнеса. Минув час, чоловік сумів взяти в оренду приміщення, а потім і взагалі зробив ремонт і обладнав магазин для своєї Ганни.

Поступово, день за днем, Ганна нарощувала «пір’я», як ота куриця, що ходила по подвір’ю. Почали з’являтися додаткові гроші і жінка просто-таки виростала в своїх очах. Невеликого зросту чоловік, як і раніше бігав на зміну, осунувся і мав не такий бравий вигляд, як його Ганна.