Розділ 4 Матріархат
«Клуб амазонок» гудів, як вулик. Сьогодні саме тут, в клубі, відбувався з’їзд вільних жінок, якщо це можна так назвати. Точніше – то були самотні жінки, яким потрібно було себе чимось зайняти. По-натурі більшість із них були харизматичними і сильними жінками, яким, перед усім, потрібна була влада. І не важливо над ким – головне, щоб вона у них була.
Наближалися вибори в Парламент. Партія «Амазонок» готовилася до цієї події, як ніколи. То був їх перший крок до «великої влади». Ці жінки, котрі жваво розмовляли біля клубу, вважали, що час патріархату минув і зараз настає новий період суспільного розвитку – матріархат.
Вони, жінки, не соромились говорити про свої наміри змінити систему управління в соціальній сфері родин. Їх ідею - змінити сімейний устрій на протилежний обговорювали на телебаченні, в соціальних мережах інтернету. Поступово, через декілька років ця ідея вкоренилася і стала претендувати на більше – політичну ієрархію держави.
Втім, ідея мала своє підкріплення в реальному житті. Безробіття, економічний занепад і , особливо, корупція і війна сприяли тому, що чоловіки втрачали своє економічне і політичне привілейоване становище. Чоловіча натура воїна і керівника поступово втрачала силу. Чоловік повільно, але невпинно, втрачав свій авторитет і , відповідно, - первенство в сім’ї.
Так вже трапилося – жінки виявилися більш пристосованими до кризових ситуацій. Вони тримали в злагоді сім’ю, слідкували і виховували дітей, тягали величезні сумки із продуктами, готовили, прали, підтримували чистоту в будинку, годували і одягали чоловіка. Крім того – задовольняли його фізіологічні потреби. Цей список не вичерпаний. Окрім сказаного, жінки іще працювали, були чиновниками і керівниками підприємств, політиками. Одним словом, жінка в міру своєї стійкості і витривалості почала все більше і більше займати місце лідера сім’ї.
І ось тепер, коли гендерна політика досягнула свого розмаху в суспільстві, жінки вирішили – потрібно іти в політику, потрібно брати управління державою в свої руки, як-то колись робили войовничі амазонки.
Зал тихо слухав цю промову. Було чутно, як за відкритими вікнами, цвірінькають горобці. Навпроти відкритого вікна, на товстій гіллячці сиділа велика чорна ворона. Її блискучі очі, здавалося, з розумінням дивилися на доповідачку. Чорне, як смола, оперення якось зловісно впадало в очі. Ворона мовчки сиділа і слухала…
Марія, яка сиділа із подругами в другому ряду, підняла руку.
До самого вечора обговорювали статут і протокол зборів. Тільки під вечір все було готово. Втомлені, але задоволені члени клубу, не поспішаючи, виходили на вулицю. З обох боків дороги на Подолі горіли ліхтарі. Зовсім рядом, через дорогу, було видно широкий Дніпро. На темному небі світили зірки, а повний місяць ліниво дивився на землян із висоти. Свіжий вітерець приємно охолоджував розгарячілі обличчя жінок, які голосно обговорювали деталі зібрання. Їм подобалася ідея зміни соціального устрою із патріархального на матріархальний.
Особливо до душі була ідея політичної діяльності тільки-но створеної партії «Амазонок».
Все було до вподоби: і партія, і ідея, і мета і , навіть, назва «Амазонки».
Марія, Ганна і Марічка, голосно і жваво обговорюючи події, швидко наближалися
до свого автомобіля, який стояв недалеко від входу.
Тільки під ніч жінки добралися, накінець, по домівках.