- Як звуть таку прекрасну дівчину?
- Мене звуть Марина. А хто ви?
- А мене звуть Євстафій, я граф, відомий у нашій країні. А ви, красуне, звідки?
- Із планети Земля. А чому це ви мене просто взяли й почали танцювати? Чому не запитали чи хочу я з вами танцювати?
Я обурена, такий нахаба!
- Раптом би ви мені відмовили? А так ви точно зі мною потанцюєте.
Ви на нього погляньте! Він ще й посміхається!
- Більше так зі мною не робіть!
Я вивільнилася із рук цього Євстафія, коли потрібно було робити оберт і побігла, очами шукаю Мейліну, знайшла і підійшла до мене, судячи з усього вона мене теж шукала.
- Марино, де ти була? Варто мені було відійти на хвилину по напої, як ти кудись зникаєш, - Мейліна обурена.
- Мене схопив якийсь граф Євстафій і закрутив у вальсі, навіть не запитав чи можна мене запросити до танцю.
Мені не подобається поведінка цього Євстафія.
- Тримайся від цього бабія подалі.
- Я зрозуміла, що він бабій, хай і він тримається від мене подалі.
Ми веселилися, танцювали, додому повернулися, коли було вже за опівніч.