Глава 2

Ми приїхали в країну Осені, тут дуже красиво, ми зняли будинок для проживання. Мейліна мені сказала, що  через тиждень ми їдемо у замок до намісника цієї країни Стейса і його дружини Сніжани. Я хвилююся, адже не знаю, як вони поставляться до прибулеці. Мейліна мене запевнила, що все буде гаразд. 

Я і моя нова знайома пішли замовляти для нас одяг, кравчиня зняла мірки, запитала, що ми хочемо, я довірилася смаку Мейліни. Кравчиня сказала, що до поїздки в замок одяг буде готовий. Виявляється, що Майліна знайома не з однією кравчинею, з королями всіх країн. Жінка працює дипломатом. 

Ми прийшли від кравчині, нас зустріли господарі будинку, який ми зняли. 

- Добрий день, Майліно. Ми хотіли б поговорити з вами, - сказала господиня будинку.

Ми всі разом зайшли у будинок.

- Майліно, ми хочемо дещо попросити у Стейса і Сніжани, це важливо для нас, - сказав чоловік.

- Ми хочемо поросити, щоб ти влаштувала нам зустріч з намісником і намісницею, - продовжила фразу жінка.

- А що саме ви хочете попросити в Сніжани і Стейса? - запитала Майліна.

- Це особисте, ми не можемо сказати, - відповіла жінка.

- Так не піде, якщо ви мені не скажете з чим пов'язане ваше прохання, то я не зможу влаштувати вам зустріч з намісником і намісницею.

- Справа в тому, що нашого сина звинувачують у крадіжці, але ми впевнені, що наш син не скоював цього злочину. А мер міста не хоче розбиратися винен наш син чи ні, він хоче виселити нашого сина в 

пустелю. Ми хочемо попросити, щоб відбулося справедливе слідство.

Мейліна пообіцяла влаштувати зустріч із Стейсом і Сніжаною і наступного дні Ліами й Раони зустрілися з ними.