Літо, літо!

З вікон полетіли різноманітні зошитки та щоденники. Діти, кричачи, бігали коридорами, збиваючи усіх з ніг. Навіть Сашко жбурнув свій червоний від двійок зошит з алгебри та посміхнувся. Але почувши внизу вигуки вчителя, заховався за найближче дерево. Фелікс мовчки споглядав цю картину. Він згадав перші заняття в школах Анґевісу, і тому стиснув руку в кулак. Там зневажали Перелесників. На диво, хлопець якось навчився писати та читати, а згодом й рахувати. Та він не заплакав. Ні, його серце не здатне більше плакати. Ніколи. 

Катя прогулювалась закладом, роздивляючись фотографії минулих учнів дев'ятого класу. Юрик стояв поряд з Лідою та гучно їй щось розповідав. Побачивши Мрійницю, діти засміялись, і поглянули в телефон з якого лунала музика. Але тут хтось схопив Катеринку за руку, потягнувши в інший бік коридору. 

-І який сенс стояти та плакати, ти мені скажи?-на неї дивились яскраві зелені очі в яких палахкотів вогонь. В цей момент дівчинка подумала, що Фелікс чимсь навіть привабливий, але одразу збагнула, яка дурна думка прийшла до її голівоньки. 

-Тобі то яка справа?-буркнула Мрійниця, відійшовши трохи подалі від хлопця.

-Мені? Та начхати з великої гори! Просто цей Білозерський те і робить, що використовує тебе. Хоча, кому я кажу? Мавці?-Фелікс посміхнувся та рушив вперед.-Знаєш чому я думав, що ти мене зрозумієш? 

Але Катя лише промовчала.

-Бо тільки Перелесник може зрозуміти Перелесника,-його слова прозвучали якось дивно, і в цю мить Мрійниці спало на думку:”Він завжди все знає. От тільки звідки?”. Це питання кружляло довкола її голови, але тут очі хлопця заплющились, і він рушив до дівчини. Ніби мара розчинилось його тіло в повітрі, перетворившись на Фоко. 

-Чи ця людина хвилює тебе більше? Га?-лихо посміхнувшись, спитав він.

Катя відступила на крок назад, і відчула якийсь дивний страх.

-Ти боїшся мене? Та чому?-не припиняв Фелікс в подобі батька.

-Відійди! Йди! Я сказала: геть!-Катя почала задихатися, і, від'їхавши на візочку, затулила руками обличчя. 

І тут по її волоссю ковзнула рука. Вона розплющила очі та побачила свою маму. Жінка посміхалась, випромінюючи тепло. І хоч Катя знала, що то мара, але все одно було приємно.

-Твоя мати любила тебе,-сказавши це, хлопець перетворився назад, рушивши до класу.

Свіжий вітерець дарував неабияку насолоду в цей жаркий літній день. Уля одягла капелюшок, сівши біля вікна в автобусі. Це був лише початок пригод! Сашко вихопив з рук Віли чіпси та побіг на кінець автівки. 

-Ану поверни!-закричала дівчинка, рушивши за ним. 

Фелікс опинився майже на першому сидінні. Узявши навушники, почав слухати музику, аж тут помітив Катю, яка намагалась залізти до автобусу на своєму візку. Вставши, він допоміг їй це зробити, хоча Мрійниця і намагалась його зупинити, кажучи:”Сама справлюсь!”. Всі місця були зайняті. Навіть Феліксове. Тож щось буркнувши, хлопчик пішов назад, а Катя рушила за ним. 

-Сідай поряд,-сказав він, і заплющив очі, вдаючи байдужість. 

Якраз в цей момент до автівки завітала класна керівничка, одягнена в короткі шорти та білу футболку з написом:”Go!”. Її кепка прикривала майже усе обличчя, але дітлахи знали, що в цю мить Лідія Семенівна посміхалась. 

-Я та інші вожаті їхатимуть в другому автобусі. Тож ведіть себе добре!-підійшовши до Сашка, вихорила пачку з чіпсами.- А це заборонено! 

Але коли вчителька виходила, то Гай почув тихеньке:”Хм, з сиром! Мої улюблені!”, тому враз спохмурнів, подумавши:”Ці люди жахливіші за Літавиць. Обдурять та самі все з'їдять!”. 

Дорога продовжувалась. За вікном мерехтіли поля та долини. Село було доволі невеличким, але красивим. Смоківку не міг замінити ніхто! Учні не висовувались з вікон, бачучи кіз, чи корів. А от помітивши квітучу вишню, навіть Лідія Семенівна зупинила автобус, аби сфотографуватись. Катеринка цілу ніч не могла заснути. Вона базікала з Улею по телефону, думаючи щодо того, куди підуть та що першим чином зроблять. Зупинилися на річці, бо Богдана хотіла поплавати та подивитись на місцевих риб, а також домовились піти на найближчу гору, щоб потренуватися літати. Віла ж у цьому спец! 

Тож очі потроху заплющувались, поринаючи в мрії та думки власних бажань. Голова нахилилась, опинившись на плечі Фелікса. Той ледь не підстрибнув від здивування. Не звикли Перелесники до такого. Але червонясті щічки та довгі вії дівчинки змусили хлопця посміхнутись. Він також поринув в свої маленькі мрії та невдовзі заснув.

-Кать! Кать! 

В автобусі майже нікого не було. Тільки водій сидів, щось пишучи в блокноті та попиваючи чай з лимоном. 

-Я й не знала, що тут новини розлітаються мов пиріжки баби Дусі!-вигукнула Уля, показуючи свій телефон.-Дивися! І не треба зараз пояснень. Я й сама розумію, просто подрімала собі на плечі хлопця, а хтось:”Бам!” і сфотографував. До речі, тут є такі милі картинки! В групі пишуть, що ви наче…

Але Віла не встигла щось сказати, бо Мрійниця швидко забрала гаджет та почала розглядати всі ті коменти в шкільній групі:”Такі гарні!”, “Дмитро+Катя=сердечко”, “Аміса Спе та Мрійниця схожі на двох янголяток!” і таке інше. Почервонівши, Катеринка сіла на візок та хутко вискочила з автобусу. “Яке ж лихо! І що інші подумають? Ще й цей Фелікс! Лихо! Лихо!”. Але вона заспокоїлась, помітивши що ніхто навіть не згадує про те жахливе фото. От і добре!