Нова мрія!

Дівчина йшла Темним лісом, відчуваючи неприємне відчуття. Сироти на руках виступали при першій же можливості. Світле волосся Катерини підіймав вітер, плутаючи пасми між собою. Її долоньці побіліли, а обличчя набуло переляканого виразу. За деревами почали бовваніти знайомі напівпрозорі образи. Вони то зникали, то з'являлись. Квіти Стела майже не мерехтіли, тож Мрійниця ледве помітила їх, коли проходила повз. 

І тут до неї підлетіли Сомніум. Коти-привиди щось шепотіли, а потім до них доєднались Спірітус Тенебраум. Грибочки стрибали навколо, пританцьовуючи. Каті стало трішки краще на душі, хоч вона і знала небезпеку цих милих малят. 

І тут Мрійниця почула тихий голос. Наче співав вітерець, майже нечутно, але так гарно. Вона застигла від здивування, поринувши в ту дивну мелодію.

-Ходять легенди про таємний підпал,

Цілеє місто згоріло, мов жар.

Тільки єдиний вночі зміг втікти,

Його ім'я не змогли ми знайти.

Той лихий Фоко, що каже брехню,

Де ж ота правда? 

В долині Вогню…

В ту лиху ніч всі пішли в інший край,

Тільки злий Фоко лишився й печаль.

Він загорався, коли мав брехню,

Тож залишився в долині Вогню.

Цілеє місто згоріло, мов жар,

Чомсь тільки Фоко зміг вийти й печаль.

Він тихо вийшов й відчувши тепло,

Враз заховав свою радість на зло.

І посміхнувшись, пішов спочивать,

Цілеє місто лишивши згорать… 

Дівчина здивовано поглянула на дерева. Там наче хтось був, але побачити обличчя незнайомця не змогла. І враз усе побіліло. Розплющивши очі,  помітила, що лежить на ліжку в своїй знайомій кімнаті, а в каміні палає вогонь. 

Фоко, що каже завжди лиш брехню,

Він не розкаже, хто був в день Вогню. 

Всі в школі бігали, гасали. Лише Катя сиділа на лаві, дивлячись на дерев'яну підлогу. Фізкультура стала її найлютішим ворогом після того дню, коли…назавжди втратила здатність ходити. 

-Кукусіки!-до Катерини підскочила Уля в яскраво-жовтій спортивній кофті. Два хвостики робили дівчину більш молодшою на обличчя. Хоча, здається, їй це навіть подобалось.

-Бачу, що ти сьогодні дуже жвава,-зауважила Мрійниця.

-Агась! Ця біганина нагадала мені про тренування в Анґевісі. Там одна стара Віла якраз і навчила мене літати. Як же ж я ненавиділа її уроки!-з цими словами дівчинка встала ногами на лаву та закружляла на ній, мов метелик.- Уля, не роби те. Уля! Чого ти літаєш, як отой дятел? Лети, мов ластівка! 

Катя засміялася та на мить зраділа, що має таких добрих друзів. Після битви з Фоко й новини про розширення лабораторії, Сашко і Віла вирішили більше приділяти уваги подрузі. За що вона їм дуже вдячна.

-До речі, зараз будуть та-а-нці! 

Але Мрійниця лише затулила руками обличчя, втупившись поглядом у підлогу. Цей Юрик так погано вчинив! Але, на диво, не став розповідати про бійку з Феліксом. Напевно, сильно злякався. “А хай його,-подумала Катя.- Знайду іншого партнера! Набагато ліпшого за Білозерського!”. От тільки всі хлопці були зайняті. Хоча,ні. Майже всі. Можна було узяти когось з паралельного… Але і там багато хто танцює. Лише Женька-товстун вільний. 

-Ой, Леле!-вимовила Мрійниця, і знов засумувала. Може, не танцюватиме? Але танок вже вивчений. Невже уроки були просто так? Лідія Семенівна точно розізлиться. Але з Юриком не буде ні за яких обставин! З цим поганцем-ніколи у світі. 

Тож діти зібрались в спортивному залі, бо в актовому проводили ремонт. Всі вже почали репетицію, тільки Катя сумно дивилась,як кружляють діти по підлозі, махаючи руками, мов крилами. Уля підійшла до подруги.

-Зараз знайду тобі партнера за дві секунди! І так… Хто хоче танцювати з наймилішою дівчиною класу?!-вигукувала Віла, дивлячись на здивованих хлопців, що застигли від здивування. 

Фелікс теж спинився. До нього підбіг спітнілий Данило та поплескав по плечу, намагаючись привернути увагу.

-Це твій шанс!-сказавши це, штовхнув хлопака до Каті. Це помітила Лідія Семенівна, і, підійшовши, почала розпитувати про все. Прибравши деталі, учні відповіли, що Катеринка та Білозерський посварилися, а тому танцювати разом не хочуть. Тож було вирішено поміняти пари.

-Я хочу лише з Дмитром!-загорлала Мар’я Книш. Але Фелікс лише благально подивився на вчительку. Він вмів переконувати, і це знали всі ті, хто хоч колись був знайомий з Перелесником. Враз очі спалахнули зеленим, і Фелікс тихенько сказав:”Аміса Спе танцюватиме з Мрійницею, а Книш, наприклад, з Білозерським”. І, на диво, класна керівничка повторила усе до найменших деталей. 

-Тільки спробуй хоч підійти до Юрика,-прошепотіла Ліда подрузі. А тому пари змінились знов. Степова стала з Білозерським, а Мар'я з іншим хлопчиком. 

Почались тренування. Мрійниця ну дуже не хотіла бути з Феліксом, але переконувати як він не вміла. Поки не вміла, та після цього випадку пообіцяла собі навчитися. Один, два, три… Ці рухи давались, на щастя, легко навіть чорнокрилому. Він ходив по залі, мов метелик, повторюючи все. Його очі спостерігали за Катею. Її світле волосся підіймалось від найменшого пориву. Коли тренування завершились, хлопець зрозумів, що почав відчувати те, що ніколи не відчував.