Операція "Амур" стартує!

Школа наче ожила. Усі бігали та метушились, і навколо лунало:”Весняний бал!”. Дівчата вже вкотре дивились в журналах новенькі сукні, а хлопці укладали парі щодо найкрасивішої партнерки року. Фелікс дивився у вікно, відчуваючи щось дивне. Його серце билося, але чому він не знав. Катерини ще не було. Сірі очі ставали зеленими, коли бачили за вікном дівчат зі світлим волоссям, але не впізнаючи Мрійниці, згасали,як оті жердини. 

І тут хтось штурхнув у плече. Фелікс подивився назад, готуючись вдарити можливого ворога,але побачив лише свого однокласника Данила. Хлопець був трішки нижчий за зростом, і його світле волосся стирчало, мов у їжачка. Одягався завжди у спортивну форму, а також носив довгі кросівки значно більші за його звичайний розмір. Він посміхався, і здавався таким кругленьким, що Фелікс ледь стримався, аби не засміятись.

-Чого тобі?-відрізав він.

-Бачу, що в тебе є проблеми. Ми в Смоківці завжди допомагаємо один одному! 

Фелікс на це лише буркнув та хотів вже йти, але його зупинив Данило. 

-Я знаюся на амурних справах. Можу підказати щось… Але потрібно заплатити за інфу.

Це нагадувало дечим старі детективні серіали, про які, звичайно, Фелікс не знав. Зате Данило був їхнім фанатом номер один. Навіть його дідусь купив кепку, як у справжнього Шерлока Голмса. 

-Дмитре, не будь таким! Я ж допомогти хочу! 

-Серйозно зможеш?-засміявся хлопець, поплескавши свого однокласника по плечу. І тепер він здавався справжнім велетнем в очах бідного Данила.

-Ем, так! Тільки спершу внесок.

-Що? 

-Ну… гроші там… 

-Немає!-обурився Фелікс, рушивши до дверей класу.

-Тоді окуляри! Окуляри підійдуть!-закричав Данило, зупиняючи хлопця.

-Бери,-знявши з обличчя, віддав “другові” сонцезахисні окуляри. 

Данило аж застрибав на місці. Він посміхнувся Феліксові та хотів вже йти, але його зупинила дужа рука хлопця. 

-А порада?

-Ем, без проблем! То Катя, так? 

-Не скажу! І мені ніхто не подобається, зрозуміло?! Просто хочу привернути увагу.

-Та я зрозумів! Тут ми всі… цейво… увагу привертаємо! От я вже цілий рік бігаю за…

-Ти ж сказав, що…

-А… ем… о, Катя! Побігли!-Данило схопив Фелікса за руку, втікши до класу. Зачинивши за собою двері, почали розмовляти що до плану під назвою:”Амур”. Невдовзі почався урок.

Катя прокинулась, відчуваючи головний біль. І що такого вона вчора з'їла? Так, вечеря була чудова! От тільки далі пішло щось не те. Пересівши на візок, дівчина узяла до рук рожеві капці, але вони враз підлетіли до стелі, кружляючи, мов метелики над полем. Мрійниця подумала, що їй здалось, але протерши очі, зрозуміла протилежне. Тож поїхала дівчина до ванної кімнати без свого вірного взуття. 

Вмикнувши воду, потроху почала чистити зуби. Та й тут спіткала біда! Вода прозорим вихором підлетіла до дзеркала, і просто “насміхаючись” залишилась там. 

-Я тобі зараз дам!-обурилась Катя.

Вона хапала, кричала, махала руками, але водиця лише відлітала в інший бік. Зрозумівши, що сьогодні точно не її день, пішла на кухню, аби поїсти. Запальничка не працювала, тож узяла сірник, аби запалити газову плиту. Але, на диво, вогонь не з'являвся. 

-Та що таке?!-вигукнула Катеринка.

Вона зі всією силою тернула його об намазку сірникової коробки, і тут:”Бах!”. Сірничок спалахнув яскравим полум'ям, викликавши страх на очах Мрійниці. І тут дивний вітерець підлетів до вогника, знешкодивши його. Дівчина подивилась назад, і помітила знайоме обличчя Уляни.

-Я ж казала тобі нічого не робити!-вигукнула ображено подруга.

-Будинок зійшов з розуму! Я взагалі не знаю, що відбувається! 

Віла посміхнулась, і хотіла зайти до кімнати, але побачивши літаючий капець, зупинилась.

-І це також? 

-Ага, перший політ капця до стелі вийшов успішно. Що ще запустимо? 

-А сміх це добре! Тільки ми до школи запізнюємось. По дорозі усе розповім тобі! 

Дорогою, на щастя, нічого не трапилось. Дівчата крокували невеличким лісом, відчуваючи вранішню прохолоду. Сонечко гріло щічки, роблячи їх рожевими, а птахи співали веселу пісню. Дітлахи бігли до школи, а дідусі разом з бабусями вже порались на городі. 

-В тебе почався період Стрейса. Це час, коли взагалі варто не використовувати свої стихії. Але при його завершенні ти перейдеш на другий рівень. Станеш сильнішою, і,можливо, отримаєш нові можливості. 

-Це у всіх таке відбувається?-спитала Катя, піднявши одну брову.

-Ем, ні. Та про це краще поговориш з Богданою. 

-Добре. Тобто як мені ними не користуватися, якщо вони самі себе використовують? 

-Тренування! 

-Даруйте?-не зрозуміла Мрійниця.

Уляна посміхнулась та вказала на пташине гніздо, з якого вилетіла пташка.

-Ти як оте пташеня. Спочатку не літатимеш, але коли крила стануть сильніші, то варто почати вчитись, або ж тренуватись. 

Катя кивнула та рушила вперед до школи. Вже пролунав дзвінок, тож дівчата швидко сіли на свої місця, доки не прийшла вчителька. 

-Вітаю, любі діти! В мене пречудова новина! 

Класом прокотилась бурхлива хвиля, а Фелікс поглянув на Катю, яка вже знов літала в своїх думках. Данило підморгнув хлопцеві, ніби кажучи:”Роби за планом!”, але той лише знічено озирнувся, шукаючи відповіді. 

-Замість фізкультури у вас буде репетиція танців! 

-Юху!-вигукнули дівчата. Хлопці ж сумні лягли на парту. 

-І так… Сашко та Дмитро, ви без партнерок! Тож або шукайте, або не будете танцювати,-повідомила вчителька.

-Я не хочу,-буркнув Фелікс, дивлячись на радісне обличчя Каті. 

Сашко ж підняв руку та підійшов до вчительки, дивлячись то на Уляну, то на інших. 

-Щось хочеш?-спитала Лідія Семенівна, наближаючись до хлопця.

Гай стис руку в кулак, і підняв погляд. Він не міг сказати ані слова, тож продовжував стояти. Феліксові не подобалась ця довготривала мовчанка, ще й урок не завершиться через цього Сашка! Тож махнувши рукою, вказав на однокласника та тихенько прошепотів до себе:”Я хочу танцювати з Улею!”. І, на диво, хлопець знічено повторив ці слова.