Перелесник

-Як ти міг таке вчинити?! Ми ж були друзями... Ти сказав, що...

-Пробач, але,як всі кажуть, Перелесникам не можна довіряти. Хах! А ти повірила! От тепер хочу з тобою поговорити про дещо... Віддай ключ! 

-Ключ... Ключ... Катя, допоможи нам! Ми не можемо більше терпіти... Країна Анґевіс гине...

Меч закружляв у повітрі. Тяжкими кроками дівчина підходила до ворога. Дощ все пиріщив. 

-Я тебе... НЕНАВИДЖУ!!!! 

За три години до цього: 

Дівчатка поспішали додому в прекрасному настрої. Скасування контрольної з геометрії. Що може бути кращим? Птахи співають, абрикоси та вишні цвітуть. Про холодні дні можна забути аж до осені! 

-Я чула, що тут неподалік відчинилось кафе!-вигукнула Уляна.

-Справді? Цікаво, яке в них меню? 

-Кава, чай, смаколики... Короче, усе те, що ми любимо! 

-Клас! Тож пішли? 

Дорогою до кафе дівчата про щось розмовляли. Дівочі розмови, які ніколи не зрозуміють хлопці. Але тут Катя почула чийсь крик. "Уляно! Уляно!",- гукав невідомий. 

Мрійниця подивилась назад та помітила темноволосого чоловіка з невеличкою сивиною. На обличчі були окуляри, але скло в них було розбите. Одягнений в сорочку з декількома плямами, але в його голосі було щось дивне. Та й це обличчя... Катя раніше бачила його... Тобто не цього незнайомця, а схожу поведінку. 

В притулку іноді з'являлись люди на яких було тяжко дивитись. Так, червоні очі від безсоння, плями на одязі, від їжі, не дуже приємний вигляд волосся, що ,зазвичай, стирчало в різні боки. Вирізняло їх від інших ще дивна поведінка, а також цей жахливий запах з рота! 

Катя боялась п'яниць. Вони приходили, аби вдочерити когось. Думали, що діти зможуть заробляти милостиню від інших небайдужих осіб. Але вчителі не пускали таких навіть на поріг закладу. 

Тепер такий чоловік йшов за ними. Катя боялась, бо думала, що він може вкрасти щось, або зробити боляче. А на візку далеко не втечеш... Уляна також мала стурбований вигляд. Вона узяла подругу за ручку від візка та пришвидшилась. 

-Уль!-не вгавав чолов'яга.

Віла його не боялась. Ні, вона тільки думала, аби той не розповів хто він є. Ні, цього Уля точно не пережила б. 

-Все добре?-тихо спитала Катя. Вона помітила сум на очах подруги. 

-Так,-промовила Віла.

Чоловік перестав за ними йти. Легко вдихнувши повітря, дівчата продовжили шлях. Зайшовши до кафетерію, відчули солодкий аромат тільки звареної кави з корицею та морозивом. Потім цей запах переріс в нотки карамельно-імбирного печива. Подруги сіли за один зі столів. 

До них швидко підійшла молода офіціянтка. В неї було доволі яскраве червоне волосся. У вухах виднілись кліпси, а на губах була трохи блідувата помада. Доповнювала образ світла сорочка з написом:"I hate you" та юбка-шорти в клітинку. Чорні кеди мали доволі дорогий вигляд. Дівчина мило посміхнулась та сказала: 

-Мене звати Клаудією, щось будете замовляти?-і простягнула меню. 

-Ем, так!-вигукнула Уляна.- Мені, будь ласка, какао з морозивом та корицею. 

-Мені також,- відповіла Катя.

Офіціянтка ствердно кивнула та пішла. Дівчатка ще довго роздивлялись навколишню красу: невеличкі дерева, декоративного характеру,дерев'яні стільці та столи з чистими білосніжними скатертинами, полички, де стояли старі радіо та якісь книжки. Тут відчувалась доволі мила та домашня атмосфера. 

Поки Уляна намагалась сфотографуватись на фоні нового кафе, Катя сумно дивилась в порожнечу. Вона вчора намагалась подзвонити Юрикові,але той навіть не узяв слухавку. То,може, вона йому нецікава? Ну звісно! Світле волосся та ластовиння, хто таке любе? Ніхто. А от темне їй би точно підійшло. Еге ж, сама Ліда Степова злилася б, якби в Каті було чорне волосся та модна сукня. Але це просто мрії. 

І тут дівчина помітила, як Клаудія комусь дзвонить. Вона набула в той момент якогось злого вигляду. Каті стало трохи лячно. Що задумала ця офіціянтка? Від страху Мрійниця подзвонила Богдані, аби та забрала їх з кафетерію. Якраз на той випадок, якщо той чолов'яга чекатиме. 

-Ось ваші какао!-радісно сказала Клаудія. Вона знов стала привітною та доброю дівчиною, років 16-ти. 

-Дякуємо!-вигукнули Катя та Уляна. 

Але і тут було дещо дивне. Катя хотіла скуштувати напій, та відчула їдкий запах. Схоже, Уляна його зовсім не відчувала. Подруга радісно фотографувалась з какао у милій скляночці з котиком. Мрійниця вирішила не пити, хотіла сказати подрузі, але та вже допивала та просила другу порцію смачного дива. 

Клаудія щасливо кивнула і побігла за другою склянкою какао з морозивом. 

-Уль, давай краще підемо?- несміливо запитала Катя.

-Ти що?! Тут так класно! Ще й скидка для перших покупців. Де ти таке побачиш? 

-Так, але... Ну ця Клаудія... Вона якась дивна.

-Що?!-Уляна стала дивно поводитись. Вона хотіла відійти, але впала прямісінько на підлогу перед офіціянткою.

-Віла!-від несподіванки Катя вигукнула прізвище подруги.

-Віла?-повтопила Клаудія. 

Вона переступила через Уляну, немов то був звичайний килимок та почала підходити до Мрійниці. 

-То ти не пила?-вже злісним тоном спитала дівчина.- Шкода, а я хотіла усе зробити швидко. Ех, треба ще цього Перелесника гукати. Хай з вами розбереться.