Пролог

Це був теплий весняний день . Пташки співали , усі раділи ... А чому радіти ? Твій дідусь , якому просто байдуже на твоє дитинство , тепер прийшов , аби забрати до себе ? Та ніколи ! Я - Катя, і  буду жити там , де хочу . От ! 

В притулку справді жахливо : холодні вечори , бридка їжа , злі підлітки ... Короче , одні проблеми! Але я просто обожнюю малювати . Над моїм ліжком завжди розклеєні різноманітні малюнки . Вчителі думають , що в мене занадто велика фантазія ... Ті тварини , яких я малюю справді приходять уві сні. Та хто в це повірить ? 

Я навіть одного разу ледь не померла з переляку , бо вночі побачила чиюсь тінь у вікні . Тому в дитячому будинку мене всі дружно називають "дівчинка-загадка" . 

Я доторкнулась до свого світлого волосся. Вже потроху відростає . Дорослі дівчатка відстригли його , коли спала . Інші навіть нічого не сказали . Хтось з вчителів промовив на ранок:"Відросте " . Але до дідуся не хочу ... Мені тут краще . 

Мрії , що були в дитинстві просто зникли . Я хотіла сім'ю, любов та щастя , а отримала це . Чому ? Тепер кожен ранок прокидаюсь та відчуваю холод . Хтось гукає на допомогу , я біжу , але просто розплющую очі  уся спітніла та мокра . Тепер через це з мене ще більше глузують. 

****

Катя сіла до автомобіля. Вона обвела ворожим поглядом той старий будинок та вчителів, які наче раділи . Дідусь мовчав . Він не знав , як сказати онучці про ті дивні пригоди , через які не міг забрати її . 

Рожева хмара полетіла в небо . Ще одна мрія не здійснилась ... 

***

-Катя , Катя , Катерина ... Що ж мені з тобою робити ? Як то кажуть , країна Анґевіс тебе чекає. 

Темна тінь стояла на даху будинка. Ворожі очі проводжали яскраво-червоний автомобіль , що незабаром зник за рогом  однієї з споруд. 

-Бувайте , мрії ! 

Меч пролетів по рожевій хмарі , яка просто щезла. Невідомий ще трохи постояв , а потім кудись полетів . Ще одну надію було знищено.