12 Розділ

А потім я обернулась у його руках, немов сама собою. Завмерла, опинившись у його обіймах.

І зависла, зустрівшись із його поглядом. Тікати вже не хотілось. Бо в його очах не було ні тіні колишньої посмішки — там жевріло щось тепле, глибоке, небезпечне, таке, що здатне розтопити не тільки весь цей сніг навколо, а й увесь крижаний світ, в якому він жив.

Це сталось неочікувано. Кажуть, цілуватися на морозі не можна. Але що робити, коли бажання сильніше за будь-що?
Наші губи зійшлися миттєво, наче вихор, витісняючи весь сором і колишню ніяковість. Я відчувала його тепло навіть через холодне повітря, дихала ним, ловлячи всю м’якість і ніжність його вуст. Він тримав мене, ніби я була пухкою сніжною кулькою в його обіймах, і світ навколо завмер — лише тихий скрип снігу під ногами та морозне повітря, що огортало нас.

Мороз щипав щоки, але від цього поцілунок здавався ще теплішим, як ніби між нами була власна маленька вогняна хмара.

Його руки міцно обіймали мене, а я відчувала, як кожен вдих перетворюється на пар, що миттєво зливався з холодним повітрям. Крихітні сніжинки плавно падали на наші плечі та волосся, і ми лише притискалися ближче, забуваючи про все навколо.

Цей поцілунок був одночасно ніжним і пекучим, пристрасним і хаотичним — шалений, як вітер, що снігом грався навколо, але водночас теплий, як прихисток серед крижаного лісу. Кожен рух губ, кожен подих — немов закликати один одного залишитися в цьому моменті назавжди.

Він наче відчував, що рвалося з мене, і підхоплював кожним рухом. Коли він на мить відсторонився, але не розкриваючи обіймів, промовив:
— Отже, ось воно як.

Я закліпала віями так сильно, що відчула, як вони залишають тонкі холодні сліди.
— Ти що, вперше поцілувався?
— Так, — відповів він, з виглядом наче щойно отримав довгоочікуваний подарунок, і в його очах світилося щось тепле, щось шалено ніжне.

— Це як? І взагалі, справді вперше?
Він кивнув, задоволено посміхаючись.
— Вперше. А ти думаєш, у містечку малоросликів знайдеться хтось охочий гуляти зі мною?

— Так, звісно, ти ж… — я зупинилась, не знаючи, як пояснити, що в моєму світі йому ще довелось би відбиватися від охочих.

Мороз щипав ніс і щоки, але теплий подих Елвіна змішувався з моїм.

— Я хочу перевірити, — заглянула йому в очі.

Він навіть не робив вигляд, що не зрозумів.