Розділ 1 . Порожнє місце під ногами

Настя притиснула лоб до холодного скла вікна. Надворі вирувала злива, розмиваючи обриси будинків. Але там, посеред майданчика, під єдиним ліхтарем, що миготів, гойдалка рухалася в такт якомусь невидимому ритму. Рип-рип-рип...

​— Знову вона, — прошепотіла Настя. — Чому вона ніколи не змокає?

​Дівчинка на гойдалці була одягнена в легку білу сукню. Її довге волосся не ворушилося від вітру, а ноги, здавалося, не торкалися землі. Настя відчула дивне тяжіння. Їй здалося, що та дівчинка кличе її, хоча та навіть не повертала голови.

​Настя накинула куртку і, намагаючись не розбудити батьків, вислизнула з квартири. Сходи під’їзду здавалися нескінченними. Коли вона нарешті вибігла у двір, дощ миттєво промочив її до ниток.

​Вона зупинилася за три метри від майданчика.

— Привіт? — крикнула Настя крізь шум води. — Тобі не холодно?

​Гойдалка різко зупинилася. Дівчинка в білому повільно повернула голову. Замість обличчя в неї була чорна порожнеча, наче хтось вирізав дірку в самій реальності. Настя хотіла закричати, але голос застряг у горлі.

​У ту ж мить ліхтар над ними спалахнув яскравим білим світлом і з тріском погас. Настала абсолютна темрява.

​Коли очі Насті трохи звикли до сутінків, вона побачила, що майданчик порожній. Дівчинки в білому не було. Але гойдалка знову почала рухатися. Тільки тепер на ній сиділа... постать, що точнісінько повторювала контури Насті.

​Настя подивилася на асфальт під своїми ногами. Світло від вікон будинку падало прямо на неї, але на землі не було темної плями. Її тінь сиділа на гойдалці, міцно тримаючись за іржаві ланцюги.

​— Віддай... — прохрипіла Настя, роблячи крок вперед.

​Тінь на гойдалці підняла руку і помахала Насті. Її рухи були плавнішими, красивішими, ніж у справжньої дівчинки. Потім тінь зіскочила з гойдалки і побігла в бік старого підвалу, де колись була котельня.

​Настя відчула жахливу слабкість. Її власні руки стали напівпрозорими, крізь шкіру почали проглядати обриси дощових крапель. Якщо вона не наздожене свою тінь зараз — вона зникне назавжди.