5.3

   - Ну і що ти хочеш за своє мовчання? - запитав Ервін. 

   - Ваша високосте, зовсім нічого, але радий би бути вам другим фамільяром. Є у магістра Отто один експериментальний ритуал.. 

   - Добре, не продовжуй, я згоден, Роббі. І ми на завданні, не забувай. 

  Немає в мене часу ще з цим возитися. Внутрішній дракон вимагає викрасти істинну та сховати у скарбничку печеру. Кора не слухається, хоча за стародавнім ритуалом, що знайшов у діда, повинна бути найвідданішим фамільяром. Батько біситься з цим завданням, вже набридло воно мені. 

   Конор, як спеціально, засів на дно. Певно хтось інформує. Планувалося, що будемо в столиці за тиждень. Треба якось впевнити цього виродка, що мені можна довіряти. Та довідатися його плани. 

  - Роббі, а ти випадково не знаєш нових експериментальних ритуалів для шпигування, є такі? 

   - Та нащо, є ж артефакт, що Отто придумав, але продажі не пішли. 

   - Який це? - оце так новина, думав я. 

   Цього магістра Отто, терміново треба забрати до королівського двору. Чому існує шпигунський артефакт, що зробив цей магістр, а я про нього перший раз чую. 

   - Велике вухо, він для комендантів придумав, щоб вони могли збирати плітки не виходячи з місця, а вони не оцінили. Кажуть, що так уся жага до підслуховування зникає. А я ж на завдання йшов, то ось... - протягнув мені Роббі артефакт. 

  - Яка здорова істота назве або купить артефакт з такою назвою? - це ж треба так назвати, почав я сміятися. 

   - Я - здоровий, але не купляв, так, взяв у тимчасове використання. 

   - Добре, будемо тестувати. Як його використовувати? 

   Використовувати артефакт виявилося дуже просто, вдягаєш на вухо та він одразу маскується. Від справжнього вуха не відрізнити. За пів дня я зміг дізнатися, що усі ватажки чекають приїзд головного. Але мене почало бентежити інше, чому я цього не знаю. 

   - Може дізналися хто я? 

   - Навряд чи. Твій створений вогняний фамільяр дуже гарно тримає ілюзію. Хіба що ти перейшов комусь дорогу або хтось має схожий на Велике вухо артефакт. 

  - Дідько! - вилаявся Ервін. 

   Він був змушений попередити батька, хоч це й означало, що він провалив місію, але вийти з неї живим важливіше. Але не встиг...

   - Пакуйте його, хлопці! - почув він за допомогою Великого вуха.

   - Роббі, телепортувати нас вдвох зможеш без зв'язку чи ні? Тільки швидко. - казав Ервін та блокував вхід за допомогою магії. - Я не зможу довго їх затримувати. 

   - Ее, не впевнений, я тільки речі переносив. - не розумів що сталося Роббі. 

   Ервін був вимушений ризикувати. Він схопив просторову(магічну) сумку та поліз у неї. Виходило якось не дуже. Сумка була замала для цих м'язів, але тренування зробили Ервіна досить  пластичним. Тому коли залишилось всунути лише голову, він пошепки сказав:

   - Роббі, перенось до королівського палацу, терміново! - та занурився у сумку з головою. 

   Дякуючи Богам, фамільяр швидко зорієнтувався та зробив, як велено. Хвилювало його одне, чи вижив принц у сумці?!