3.2

   - Дякую, Роббі, що так швидко прибув. Все, як домовлялися, кричиш, брикаєшся, ми тебе зачиняємо у магічну клітку. Сподіваюсь ти все запам'ятав? 

   - Так, спробу дістати більше інформації. Але думав, ти з короною працювати хотів. А тут так швидко зв'язався. 

   - Дещо змінилися плани, корона вирішила позбутися моєї дівчинки. Я цього принца ніколи не любив, от чесно. Мені терміново потрібно до Отто, отримаємо гроші від бандитів і зловимо повозку, а ти будеш тут моїми очима та вухами. Було б чудово, якби ти став фамільяром принца, спробуй його зацікавити. 

   Після того, як Гаррі прокинувся, я розповіла йому все, що мені стало відомо. Виявляється він завжди мав другий план. Перше, що ми зробили - це зв'язалися з фамільяром, що вміє телепортуватися. Далі справа була за мною. Я мала домовитися з Конором про гроші й сказати, що більше не можу залишатися та вирушаю без них. Поки Гаррі відволікав принца, я зустрілася з Конором, все розповіла, що потрібно. Домовилися ми на ті ж самі гроші. Він сказав, що у гарному настрої. Навіть погодився нічого не казати Девіну, бо розуміє, що це не те, що мені потрібно. 

   Можливо, ще трохи намагався перекинути мою увагу на себе, натякав, що поряд зі мною є добра та любляча людина. Що ця людина завжди готова мені допомогти. Але я - кремінь, трималася до останнього і він нарешті підняв білий прапорець, тобто погодився на мої умови. 

   Далі ми з Гаррі пішли до лісу на "полювання". Знов везіння, Конор дав якесь завдання принцу та він не зміг піти з нами. 

   Там зустрілися з Роббі. Я ще не бачила настільки милих котів, синя блискуча шорстка, чорні, як вугілля очі, в яких хочеться потонути. 

   "Наймиліший кіт року, що впав у зілля для зміни кольору очей і виявилося не тільки очей! " 

   "Нема чого ревнувати, тебе я люблю більше" 

Гаррі пішов вперед, та вигукнув мені вслід:

   - Тепер найскладніше, передати ватажку  нашого Роббі, отримати гроші та впіймати громадянську карету, вона буде тут десь за годину, може дві. Сподіваюся Девіна поряд не буде. 

   Ми вже майже дійшли до ватажка. Але тут наша вдача нас покинула, бо принц саме йшов до нас. 

   - Де ви його знайшли та як впіймали? 

   Плюс в карму Роббі, він почав волати, щоб його випустили, що він вільний фамільяр і може робити те, що хоче. 

   - І тобі привіт, випадково схопили, вирішили зберегти ваших  королівських фамільярів. - відповіла я, навіть зубами не скрипнула від злості. 

   - Шшш.. 

   - Оце так, а я до останнього не вірив, ось твої два золотих, якщо зловиш ще одного заплачу вдвічі більше. 

   - Дякую за дуже щедру пропозицію. - забрала кошти. - Але я хотіла б відпочити в тиші. Тому тримайте, його звати Роббі.

  І прошепотіла Роббі:

 - Вибач мені, хвостик. 

   А він мені кліпнув, даючи зрозуміти, що все добре.

   "Давай, Еста, нам треба бігти, щоб встигнути, Роббі займе Девіна, він досвідчений помічник та шпигун професора Отто, тому вміє все." 

   Ми пішли "відпочивати" в ліс. А вже потім бігли так швидко, як могли, майже дві години. 

   - Та де вона?! - злився Гаррі. - Невже не встигли?! 

   Але хвилин за п'ять ми вже бачили громадянську карету забиту людьми. Тому Гаррі домовився на місце позаду повозки. І це була кошмарна подорож. Всю дорогу до столиці ми дихали, ковтали та їли пісок. А також неймовірно замерзли.