2.3

   "Еста, прокидайся!"

   - Естааа! - хтось ніжно промовляє моє ім'я і заводить пасмо волосся за вухо.

  Що?! Я миттю відкрила очі та зрозуміла, що спала на колінах принца. 

   - Вибач! - сказав Девін, а потім ще Гаррі:

"І давно я так сплю! Чого раніше не розбудив?!"

"Уляглася йому на коліна хвилин десять тому, до цього спала на його плечі! А не рррозбудив, тому що після ррритуалу тобі потрібен був відпочинок."

   Чудово, просто чудово. Я так розізлилася на саму себе, що не встигла стримати свербіж у пальцях і випустила магію. І в кого ж? Звичайно в принца. Тепер мене від тюрми відділяє лише одне слово. А у Девіна у цей час зіниці розширилися від несподіванки, дихання збилося. Також обличчя виглядало, ніби він стримувався від чогось.

   - Ха, во дівка! - сміючись втягнувся до нашої німої сцени ватажок. - Що там в тебе, Девіне? Свербіж чи щось серйозніше?

   - Кгм, гадаю мені краще прогулятися. 

   - Так, гарна ідея, - погодився ватажок та наказав банді зробити привал.

   Що ж, місце на ніч вибрали не з найкращих, такі місця кишать бандитами. Аа, стоп, ну звісно ж. Це був густий ліс, трохи моторошний, бо серед туману важко було щось роздивитися. Та дорога веде у столицю, ідеальне місце для пограбування. Таке почуття, що все це сталося не зі мною. Крадійка хвостатих, це ж треба. Нові знайомства та близнюк в іншому світі.

   Я перевела подих та побачила, як Девін чухає "те саме" місце. Чи треба дивуватися, що в цей час йому потрібно було підняти очі на мене та змусити почервоніти до п'ят. Але так йому і треба, бісить його несправжні залицяння.

   Поки я озиралася навколо, бандити встигли поставити 3 великі шатри та з десяток маленьких.

   - Спати будеш в тому, що праворуч,  Девін буде з тобою, заради безпеки... - Почав казати Конор.

    І я удала, що повірила. А що мені залишалося?! 

   - І не чує вже нічого більше. Добре, йди вже, тобі сподобається.

   Я й пішла. Сам шатер був темно-зеленого кольору, певно, щоб не виділятися. Наш шатер з Девіном, Гаррі та Герти був дуже просторий. Але мене здивувала наявність великого ліжка, килиму, дзеркала в пол та шару, що світиться. І якщо шар був артефактом, то все інше ні, як вони його все сюди притягли.

   - Еста, досить так дивуватися, - промурчав Гаррі. - Пррринцип як і у просторрровій сумці, але для дуже заможних людей. Новинка цього ррроку - просторрровий шатеррр, або ще називають похідна кімната. 

   - Це неймовірно, таке придумати міг тільки геній.

   - Майстер Отто саме такий і є, скоррро вас познайомлю. Він ще і крррасун...

   - Я невчасно зайшов? Ну вибачте, сверблячка витягнула з мене всі сили. - промовив Девін і впав на ліжко.

   Навіть не думай, совість мене не мучає. Ліжко моє!

   - Ні-ні-ні, на ліжку сплю я!

  - То лягай.

   Гмммррр! Зараз, так і послухала! Він за кого мене приймає, за легкодоступну дівку чи що?!

  - Я буду спати на ліжку одна! Іди влаштовуйся на килимі. Досить того, що в одному шатрі будемо знаходитися.

  Девін різко піднявся та клацнув пальцями щось промовивши. У шатрі почало утворюватися щось схоже на водяний купол. Хоч я була в академії лише  рік, вже знала,  що це захист від підслуховування. А далі він встав і почав наближатися до мене. Що він робить?!

   - Ще крок і я за себе не відповідаю! - майже прошепотіла я.

   - І що ти мені зробиш, крихітка, що? Забула хто я? 

   Девін взяв в мене за підборіддя та змусив підняти очі на нього. 

   - Скомпрометувала ти себе навіть просто знаходженням зі мною наодинці. Але зараз ти на завданні, що дав тобі твій король. Це не рахується. І ти повинна грати закохану в мене дівчину. Тому...

   Він наблизив своє обличчя до мого. Кінчики пальців вже почало колоти від наповнення магічних каналів. А потім принц прошепотів ледь рухаючи губами:

   - Тому досить мене боятися, Еста.

   І повернувся до ліжка. Я так і застигла з піднятим підборіддям і шокованим виразом обличчя. Та я навіть забула як дихати.

   "Дихай,  дівчинко, дихай. Я поперрреджав"

   Слова Гаррі трохи привели до тями. Повіса, він повіса. Добре, разом спати, грати закоханих, домовилися. 

   "Гаррі, треба придумати як не зіпсувати операцію, але трохи зіпсувати нерви цьому шатенчику"

   "Ну для початку можна зіпсувати йому сон, а завтррра вже йдемо "шукати" фамільяррра, не до нього буде"