2.2

   В мене є близнюк. В іншому світі. Тепер відновлення магії стало для мене другорядним питанням. В мене є брат чи сестра, частина мене. Я навіть і мріяти про це не могла. Я повинна знайти її чи його. 

   - Є ще одне...

   - Гаррі, кажи вже швидше, не тягни.

   Мене вже трусить від цієї паузи.

   - Частина твоєї пам'яті заблокована. Тому я не зможу сказати тобі більш нічого. Нам точно зможе допомогти Отто. Ваша величносте, вас пррросити не стану, самі знаєте,  блок пам'яті потребує забагато сил. 

   - Гаррі, ми можемо знайти мого близнюка, твій магістр зможе допомогти? Мені байдуже все інше. В мене є брат чи сестра, розумієш? Я повинна знайти свого близнюка.

   - Поррртали між світами можна відкривати лише з дозволу пррравлячої сім'ї...

   - Так, перш ніж щось будете просити, уточню, лише з дозволу мого батька. І цим завданням він мене покарав, тому зараз нічого робити за моїм проханням він не буде. Я повинен викрити це все лайно і повернутися до свого нормального життя.

   - Ясно.

   Цей принц, магістр магії та красунчик з м'язами ну просто мав бути неідеальним. Ті хто себе презентує, як найкращого у світі, просто не може бути нормальним.

   - Вибач, що питаю, але чому він тебе покарав?

   На моє питання принц так і не відповів, бо в мої двері почали гупати. 

   - Дівка, вже їдемо, чекаємо на вулиці. Не буде через 5 хвилин, їдемо без тебе.

   - Чорт...- прошепотів Девін. - Мене не знайшли та прислали цього придурка Кенні. Беріть усі свої... Хм, речі. І швидко на вулицю. А мені потрібно дещо забрати. Та ще одне, будь обережна з іншими бандитами,  більшість гвалтівники та твоїм словам вони не вірять.

 Принц швидко вискочив за двері. Я взяла з собою залишки нашої їжі та речі. А Гаррі просто спостерігав за мною.

   "Еста, ми знайдемо твого близнюка, все буде добррре, пішли." - сказав мені крізь думки Гаррі. 

   "Будемо теперрр спілкуватися подумки, нас можуть викрити, тррреба бути оберрежними, тепер коли принц з нами, він буде керррувати операцією рівно до столиці."

 - Як ти спілкуєшся зі мною подумки?

  Ми вийшли за двері та Гаррі почав розповідати мені, знов подумки, що я повинна уявити наш зв'язок, як нитку чи ланцюжок, і немов відсилати йому листа через цей зв'язок. Я вирішила спробувати.

 "Гаррі, як думаєш, чому принца покарали?"

   А потім ще:

   " Скажи, що в мене вийшло!"

  " Це ж Ерррвін, він завжди то запізниться на зустррріч з приводу оборррони держави, то влізе у скандал з заміжньою дамою. І так, Еста, в тебе вийшло"

  На вулиці ми опинилися досить швидко. Нас вже чекала уся банда і навіть Девін, як він попав сюди швидше нас?!

  "Він все-таки магістррр магії, перемістився" - прокоментував мої думки Гаррі.

   " Який сенс спілкування думками, коли ти їх читаєш?" 

   " Шшш, спокійно! На нас дивляться, тому менше показуй свої емоції. І це поки я можу їх чути, навчишся закррриватися, я не буду чути твої думки. Я тебе навчу, але потім"

   На нас і справді дивилися та про щось шепталися з принцом. Виглядає, як сварка пошепки. Далі ватажок певно сказав останнє слово і до мене підійшов Девін, поки буду так звати, бо ще сплутаю.

   - Но що ж, краля, ми вирішили, що поки їхати будеш зі мною та босом у кареті. А потім все залежить від тебе. Відпочивати будеш теж зі мною, в одному шатрі. - І кліпнув оком мені.

   Це кліпання було не як змовницьке, а як обіцянка "гарно" проведених ночей. Хоч ми й домовлялися, що я повинна підігравати, в мене все кипіло від злості.

   "Не відповідай, він поводить себе так, бо це очікування його боса" - намагався зупинити мене Гаррі.

   Певно почув один з варіантів відповідей у моїх думках, "Навіть не сподівайся" - був першим, але відповіла я зовсім інше:

   - Якщо дуже сміливий, то звичайно можеш залишитись.  Але потім не лякайся ранком, що якогось органу недорахуєшся.

   Гаррі приклав лапу до свого лоба,  а потім почав чухати себе за вушком. Майже не спалився з цим жестом.

   Тим часом Девін часу не гаяв, підійшов та прошепотів мені на вушко:" Це задля твоєї ж безпеки, погоджуйся!"

   Від цього шепоту навіть коліна затремтіли. Але...чорт, точно, він казав, що тут майже усі гвалтівники. Треба терміново рятувати ситуацію.

   - Ну добре,  якщо ти на щось здатний, можеш залишитися. - та кліпнула йому з тим самим значенням, що і він.

   Гаррі знов почав чухати вуха. Принц вирішив відповісти на вушко ще раз: "Граєш з вогнем, сонечко, ох граєш!".

   Ой не знаю, якось це прозвучало, як попередження, і мені здається, в цей раз не від бандитів. 

   Мої вуха почали палати, серце забилося як навіжене. Та що це зі мною. Перехвилювалась певно.

   " Скажи мені, будь ласка, де це ти таких вирразів понабиралася, ніби в тебе за спиною ррроки відносин з чоловіками?" - запитував мій фамільяр, поки ми вмощувалися в кареті. 

   " Моя мати так від себе чоловіків відганяла. Гаррі, ми зможемо і її знайти?"

   " Це вже важче, у вас немає того зв'язку, як з біологічною мамою. Але є кілька ррритуалів, зможемо спробувати. Сподіваюся Ерррвін дозвіл дасть, або можеш в нього допомоги попросити. Після твоїх крайніх слів так точно. З мисливцями грати на можна, Еста."

   "В якому сенсі?" - не зрозуміла я.

   " Так ти його своїми словами майже змусила довести, який він у любовних спррравах молодець."

  "Але я ж для конспірації..." - відповіла я не знайшовши слів.

   "Звичайно, як і він, ТІЛЬКИ для конспірррації. Еста, він ще той повіса. Будь оберррежна!"

   Відповісти я не встигла. Поряд всівся Девін-Ервін. Навпроти сів ватажок банди. Як там його... Забула. Гаррі лежав на моїх ногах та мурчав. І я зрозуміла, як я стомився сьогодні. Знайомство з бандитами. Ситуація з принцем. Ритуал. Близнюк. Я так втомилася...

   " Спи, сонечко!" - сказав Гаррі.

   І я послухала. Закрила очі, прислухалася до звуків навколишнього середовища...Грохіт копит та карети. Вітерець завиває. Мурчання мого кота. Рівне дихання Девіна...