2.1

 - Еста,  ти де? Це Гаррі.

   Я лежала на зеленій траві. Добре б було самій зрозуміти де я. Але відгукнутися варто. Так, що тут є поруч. Галявина була неймовірно зелена, доглянута. За мною був невеличкий замок, будинком це не назвеш, бо де ви бачили просто будинок з вежами?!  Вони були неймовірної краси.  На одній з веж виднілася статуя гургулі, а на іншій була така гарна ліпка, що хочеться вивчати кожен сантиметр цього шедевру. Плетиста троянда блідо-рожевого кольору тільки додавала краси. Прямо казковий замок. 

   З великим зусиллям я таки піднялася. Шукала Гаррі, але так і не побачила. Тому думала як мені йому відповісти. Довго думати не прийшлося, бо я побачила його на галявині.

   "Я ж казав, ми можемо спілкуватися думками, але теперрр я бачитиму усі твої думки, якщо звісно забажаю, та якщо ти не навчишся їх закррривати від мене" - пронеслося у моїй голові голосом Гаррі.

   - Я ще не зрозуміла як цим користуватися. Що це за місце?

   - Дуже схоже на родовий замок, може сусіднього королівства? Зазвичай під час ритуалу фамільяр та майбутній хазяїн знаходяться у знайомому місці. Я тут точно не був, тому ти мені скажи.

   - Я не знаю...

   - Потім поміркуємо над цим. Зараз ми повинні прийняти один одного. Повторюй за мною, звісно змінюючи трохи слова. Я приймаю тебе як мого хазяїна, з радістю поділю з тобою свої думки, свій хліб та життя.

   - Я приймаю тебе як мого фамільяра, з радістю поділю з тобою свої думки, свій хліб та життя. - повторила я.

   - Тепер візьми мене на руки, треба обмінятися кров'ю, буде трохи боляче.

   Я взяла Гаррі на руки, він витягнув кіготь, на вигляд дуже разючий та гострий. Далі проколов мені вказівний палець, дійсно майже не боляче. Теж саме зробив зі своєю подушечки на лапі. Завжди думала, що там немає крові, не знаю чому.

   "Звичайно є, це ж частина тіла"

   Далі ми змішали кров та повернулися до реальності.

   - Швидко ви. - промовив Девін чи не Девін.

   - Як тебе звати насправді?

  Мені раптом подумалось, що не може ж він під прикриттям мати ім'я принца. 

   - Зви мене просто красунчик, а справжнє ім'я могла вже хоча б варіанти мати. В академії це мали викладати.

   Ага, оце вже нарцис. Звісно, чого це я. Ми ж це вивчали на історії нашого королівства.

   - Матінко... - промовив Гаррі.

   - Що ти побачив, фамільяр? - запитав принц змінюючи грайливі черги обличчя на серйозні.

   - Еста, сядь. Будь ласка.

   Сказати щось я навіть не могла, зараз мені відкриється причина моєї деформації. Сіла на ліжко.

   - Навіть не знаю як сказати, я очікував зовсім іншого. Еста в тебе є близнюк. Не знаю брррат чи сестра,  але знаю чому твоя магія прррацює непередбачувано. У близнюків магія доповнює один одного, ррробить сильніше, навіть крізь кілометри. Але не крізь світи. Той біль, що ти відчуваєш, відчуття пустоти, наспррравді не тільки через те, що ти не знаєш своєї спррравжньої сім'ї. Це тому, що твій близнюк в іншому світі...