1.3

   Ну давай Еста, збирайся вже с тими силами та підійди до бандитів. А зібратися було важко. Біля бару їх виявилося занадто багато й обрати треба було саме тих бандитів, що їдуть до центру країни. 

   - Есто, бачиш біля барру гаррненького бандита? Я чув як він рррозмовляв з їх главаррем, вони їдуть саме до центру. Давай, дій! Головне будь впевненою у собі, ти професійна кррадійка.

   Гаррі намагався підняти мій настрій увесь цей час. Та й впевнити, що я все можу він теж намагався. Тааак, час вже мені йти до того високого підкачаного шатена. Порівнюючи з іншими виглядає найдобрішим. Якщо придивитися, можна навіть подумати, що він зовсім не бандит, оце маскування. Давай дівчинко, ти зможеш.

   Підходжу до стійки та розумію,  що професійні крадії повинні бути не тільки впевненими у собі, а й нахабними. Тому я зробила те,що зробила...

   Запхнула два пальці до рота та як свиснула, потім витягнула за хвіст Гаррі, і голосно крикнула:

   - Невдахи, ану кажіть хто не зміг упіймати Гаррі? Ви тут взагалі на щось здатні? - так, дихай Еста, дихай. 

   Гаррі так витріщив на мене свої очі. Оце в шоці, так в шоці. Та я сама від себе не очікувала. Треба ще щось сказати, поки вони не отямилися.

   - Хто тут їде до центру? Професійну крадійку хвостатих підкинете?

   І подивилася на шатена. Прям от очі в очі. Аж мурахи пішли по шкірі. Хоч і дивився він на мене, буцімто ось-ось лусне від сміху. Інші вже теж приходили до тями та посміхалися. Напевно, не ту тактику я вибрала, ой не ту. 

   - Оце ти дівка шалена, тут стільки професійних бандитів та вбивць, а ти їх невдахами назвала. Добре, що вони вже випили та сприйняли це за невдалий жарт. Може вони й не всі маги, але точно небезпечні. - сказав товстий та бородатий бандит, що тільки підійшов до шатенчика.

   - Професійні крадії нічого не бояться. - відповіла я, хоч голос мене не підвів, але серце колотило як не в себе. Що я роблю?!

  - Добре, професійна крадійка, цього прохвоста ми дійсно дуже довго намагалися впіймати, а ти дивлюся його вже і привласнила. До центру тиждень дороги, за двох фамільярів до центру довеземо.

   Про це мене Гаррі попередив ще у кімнаті, що більше одного  фамільяра, навіть професійні крадії не зможуть впіймати за тиждень, бо спочатку треба його знайти,а це складно -  більшість прив'язані до хазяїна. А інші, в яких загинув хазяїн,  або вирішив дати свободу, тобто не прив'язав, досить розумні і дуже довго можуть ховатися, та хитрити. Тому крадію, потрібно близько одного-двох тижнів, щоб знайти, вислідити та вкрасти фамільяра від хазяїна, або від його повсякденного життя. Також Гаррі розповів, що менш як двох золотих за одного фамільяра ніхто не візьме. 

   - Шановний, чоловіче, я в цьому ділі не перший день. Тому якщо ви хотіли мене надурити,  то у вас не вийшло. Один фамільяр за тиждень, а також харчування, житло й один золотий зверху за швидкість.

   - Во дівка,  мене звати Конор,  цей красунчик біля мене - один з моїх магів. З іншими познайомлю потім. І якщо за тиждень не буде фамільяра, з тебе три золотих. Два - оплата за дорогу, житло та харчі. І один - моральна компенсація. Попереджаю, в красунчика не закохуйся, він у нас їсть жіночі серця на сніданок.

   І як заржав. А тим часом шатен перемінився в обличчі та в очах були іскри невдоволення. 

   - Бачила я і гарніше красунчиків, не хвилюйтеся, я йому не по зубам. До речі - Еста. О котрій рушаємо?

   Красунчик, тим часом, очей з мене не зводив. Я намагалася на нього навіть не дивитися, ну зелені в нього очі і що?! Улюблений мій колір, до речі. А він мене все розглядає та розглядає. Це гарне зеленооке падло, магічним зором певно дивиться, бо мурахи так і лазять по шкірі. Запхнула Гаррі на місце, бо ще вироню. 

   - Кгм, я - Девін,  ми саме повинні були вирішити це питання с Конором і тут таке шоу. То чекай малятко, поки дядьки будуть вирішувати питання, потім дамо знати. Йди звідси, ми тебе знайдемо.

  Мені хотілося показати язика або середнього пальця, щоб цій вискочці носа утерти з його малятко, але Гаррі щось дуже крутився, певно хотів залишитися один на один. Тому просто відповіла:

   -Домовились.

  У кімнаті Гаррі буквально почав мені читати нотації прямо з порогу.

   - Самовбиця! Неймовірррно, ти що там казала? Ми як взагалі домовлялися? З глузду зїхала, та ще б трррохи і нас розірррвали б. Дякуй красунчику, ррржати почав. Та я з тобою почну усім божествам нашого й не нашого світу молитися. Знайшов собі дурррне дитя на голову.

   - Та ладно тобі, вийшло ж. Тепер як тільки того фамільяра зловити,  бо попаду на такі гроші. Ще й вбити можуть.

   - За це не хвилюйся, будемо ррробити шоу, що шукаємо фамільяра, на третій день з'явиться знайомий фамільяррр з короррлівської гвардії, день за ним поганяємося для видимості, а потім віддамо. Він повинен дізнатися найголовнішого у цій банді. Бо Коноррр - це пішка серрредньої ланки. Та має вивести нашого іншого агента зі спрррави.

  Так і вирішили. Гаррі побіг за їжею. Я вирішила вдягнути щось більш зручніше для дороги, точно не плаття. Поки я перевдягалася у двері почали молотити. Страшно, але треба відкривати. Тільки-но повернула замок, як влетів шатенчик та притиснув мене до стіни.