1.1

   - Так, відьмо, тррримай вечерррю і чекай заррраз ще принесу! - сказав Гаррі.

   Ні, я звичайно не сподівалася на щось дуже їстівне, але ця котяра приніс мені жирну та смердючу рибу і сказав, що буде ще щось. Лячно навіть уявити що. Але ось він відчиняє прикриті двері та тягне кошик з чимось дуже ароматним.

    - Беррри їж, рррибку мою віддай, будь ласка.

   - Дякую за щось їстівне, я думала, що цей смердючий жах доведеться їсти мені.

   - Нічого ти не рррозумієш, це делікатес. Їж вже, балачки потім.

   У кошику була смажена курка, точніше пару шматків курки, також шматочки сиру і ковбаси, дві ароматні булочки та залишки вина у пляшці. 

    - Гаррі, це шупер...- кажу і поглинаю їжу, - Я так не їла з часів вступу в академію.

  - Так, давай домовимось, з повним ррротом не рррозмовляй, це зводить мене з рррозуму, будь леді. То ти студентка? Як звати тебе, відьмо? І що з тобою не так, мені дуже цікаво? Хтось так гарно попрррацював над твоєю аурррою, навіть і не зрррозумієш, якщо не пррридивлятися. - відповів мені кіт чи кошенятко Гаррі.

   Я навіть їсти перестала. Можливо і пожована ковбаса з роту випала, так в мене рот відчинився.

   - Ееее, я - Еста, я не знаю, що не так зі мною, я просто не можу нічого, що можуть усі відьми. І взагалі вперше чую, що з моєю аурою проблеми. Ти можеш дізнатися що? І ні, я більше не студентка, мене відрахували за мою профнепридатність. Тепер маю шукати роботу, щоб вижити. Та повертаюся додому, бо житло тут я не потягну.

 - Щоб дізнатися, що саме не так з аурррою мені потрррібно бути твоїм фамільяррром, то якщо ти навчалася як стати одним цілим з фамільяррром можемо спробувати дізнатися. Якщо ні, то потрррібно шукати того, хто може допомогти це зррробити. Є в мене кілька знайомих, але це не безкоштовно. І грррошей, як я зрррозумів в тебе не вистачить. 

   - Не вивчала, та і моя магія може зробити все навпаки...

   - А можеш запалити вогонь на пальці? Спррробуй! 

   - Добре...

   Я намагалася сконцентрувати енергію на кінчиках пальців, як нас вчили та спробувала запалити. Але вийшов просто пшик, добре що не підірвала нічого.

   - Вибач, але я в туалеті зррроблю більший пшик ніж це...Дуже дивно, коли ти намагалася запалити вогонь, твоя ауррра була в нормі. А як ти ррробиш щось звичайне, як їж чи рррозмовляєш, тобто не концетррруєш енергію, то вона як подвоюється, і це майже не видно. То ж вихід в нас один...

   Кіт витягнув звідкілясь блокнот та почав записувати щось.

   - І що ти робиш? - поцікавилась я.

   - Як що? Нотую побачене, чим докладніше я все напишу, тим швидше магістеррр Отто рррозбереться з твоєю пррроблемою. Грррошей в нас нема, тому тобі потрррібно буде пррримкнути до бандитського таборрру, який намагався мене спіймати. Так ми швидше опинимося у центррральній академії та заррробимо трррохи грошей.

   - Хм, мені просто цікаво з чого ти вирішив, що я на це погоджуся? Я взагалі додому збиралася.

    - Дівчинко, я нюхом чую, що в тебе унікальна магія. І те, що ти не можеш її викоррристати має логічне пояснення. Невже ти не хочеш бути не тільки норррмальною, а й дуже сильною відьмою? Тільки не бррреши мені, що не хочеш. Бачу як твої очі засяяли.

   - Ну підемо ми до бандитів і що далі? Якщо ти від них тікав, то що ти думаєш не впіймають? Якусь фігню на вуха мені вішаєш.

   Насправді ситуація мене шокувала. В мене і проблеми з аурою, можна з розуму зійти. Чи це правда? Не знаю...Але внутрішній голос, казав, що правда. Можливо я нормальна відьма,  або на мені закляття,  прокляття або ще щось. І варіантів в мене інших немає, як слідувати за хвостатим. Але бандити, якийсь магістр, все це дуже дивно. Від думок мене перервав кіт.

   - Є в мене ідея. Ти скажеш, що я твій фамільяррр, якщо не знаєш, відв'язати фамільяррра майже неможливо. Та вони не будуть навіть й намагатися. А якщо захочуть перевірррити на наявність зв'язку, ми зррробимо заррраз ритуал панібратства, дуже схожий зв'язок на той, що між хозяйкою та фамільяррром. Зазвичай це можливо лише між фамільярррами, але ж я вже більш ніж 400 років живу, що я дурррний чи що?!

   - Але моя магія...

   - Шшш, тихо, нас хтось слухає. Заррраз, я зррроблю тобі ррритуальну суміш у цьому вині, ти повинна випити та лягти спати, далі я сам.

   Думаю, я зїхала з глузду, бо погодилася на цю авантюру. Але що робити, я хочу бути нормальною, навчатись в академії, мати друзів, колись одружитись та, можливо, навіть прожити 400 років. Кіт набадяжив якусь бурду з вином та травами. Випила одним махом цю гидоту та вклалася спати. А він, падло, по мені ходити почав, чухатись, нюхати такі місця, що я вже замахнулася його прибити, але зрозуміла, що це не реальність, напевно. Ось і мама виходить крізь туман, точно, сон.

   - Люба, це не сон, довірся Гаррі та ні в якому разі не повертайся додому. Там нічого вже немає, і мене вже немає, бо я дізналася те, що не мала знати. Будь обережна, я тебе люблю...

   І почала йти від мене в туман...

   - МАМО, СТІЙ!МАМО! 

   Сльози вже текли повним ходом по обличчю, вона звернула на мене увагу, майже перед вратами з туману, і я крикнула їй з усіх сил: