Ч.2

Йому на мить здалося, що його тут чекають. Він усвідомлював, що це не так, проте було приємно думати. Що це саме так. Опинившись всередині, чоловік нерухомо простояв кілька хвилин, не знаючи, що зробити. Ним знову оволоділа невпевненість, і він зрозумів, що йому краще піти. Але не встиг цього зробити – раптовий спалах світла осліпив його. Він машинально закрив обличчя рукою, а коли опустив її, то побачив, що перед ним стоїть та, ради якої він наважився на вторгнення в оселю. Жінка стояла нерухомо з порожньою чашкою в руках і з широко відкритими очима. 

Чоловік теж закляк на місці, йому було ніяково. І ще гірше йому було від думки, що ця жінка про нього подумає. Внутрішній конфлікт паралізував його волю.

Господиня першою порушила мовчанку.

– Як ви тут опинилися? Як ви увійшли? – спитала вона низьким, але не грубим голосом. В її очах не було страху, а лише спокій. Здавалося, вона навіть не була вражена, а запитала лише для того, щоб пауза не затягнулася.

Отямившись від звуку її голосу, чоловік не знайшов нічого кращого, аніж сказати:

• Було не зачинено. І хвіртка…хвіртка у вас відкрита.
• Зрозуміло. І це єдина причина, чому ви вирішили увійти в чужий дім? – Її питання залишилося без відповіді. Чоловік згорав від сорому за себе.

• Ви хочете мене вбити? – несподівано, але так само спокійно запитала жінка.
• Ні. Я не вбивця, – коротко відповів гість.
• Не обов’язково бути вбивцею, щоб когось вбити. Це може статися випадково.
• Одне вбивство робить людину вбивцею. Але я не вбивця і не збираюся ним ставати, навіть випадково… Я – крадій.
• Значить, ви хотіли щось вкрасти у мене?
• Ні.
• Ні?
• Так…я…не збирався нічого красти. Просто хвіртка…хвіртка була відкрита. У двір залетів вихор. І мені теж захотілося увійти.
• Дивне пояснення для крадія.
• Чому?
• Ви говорите, як поет. Ще дивніше те, що ви взагалі щось пояснюєте – зазвичай крадії ніяк не пояснюють своє бажання щось вкрасти.
• Так, я крадій, але я не збирався у вас нічого красти.
• Ви просто увійшли, тому що хвіртка була відчинена?
• Так. Мені просто захотілося увійти. Потім я побачив вас – як ви п’єте чай. Ви були дуже задумливі, і мене це заворожило.
• Ще одна причина для проникнення в житло?
• Так…ні… Ви викрили мене.
• Якби я вас не викрила, ви б щось вкрали. Чому ви стояли в темряві?
• Тому що… крадії не люблять світла.
• Зрозуміло. Вичерпна відповідь.
• Так, вибачте. Я сказав перше, що прийшло на думку.
• У мене немає чого красти, але якщо хочете, можете взяти те, що вам сподобається, я не буду чинити опору.