Кожну нову мить

***

Ніч не терпить світла життя,
Тільки зірки говорять про світ,
Що живе давно, невинно,
Створюючи кожну нову мить.

Я втомилася... знову настане
Завтра бурхливий день – і як уві сні
Повторювати ми ролі будемо
Ті, що нам надав світ людей.

Набридла ця нудьга,
Набридли брехливі слова.
Раптом незрозуміло сумно,
Якщо ти починаєш мріяти.

Ти боїшся правди брехливою,
Ти боїшся перші кроки
Здійснити знову у невідомість,
У старі забуті світи.

Десь чекаєш на велике щастя.
І завжди знаходиш ти шляхи,
Щоб обійти у сльозах
Довгоочікуваний зоряний шлях долі.

Стій! Не варто вдавати,
Впускати з рук свою мрію:
Підкори вершини щастя –
І воно оцінить всю твою працю.
6.11.2000.

* * *

Без музики не можна прожити рік.
Вона душа народів та віків.
Вона несе з собою чудеса
І дарує всім забуті роки.

Вона схожа на струмінь води,
На спів, дзюрчання хвилі,
Коли на морі штиль і все довкола
Біліє, відбиваючи сонця промінь.

* * *

У тиху мить, коли на небі
Зірки білі спалахнули,
Подивився веселий місяць
На хату, де спали сни.
Розбудив їх, крикнувши швидко:
«Ну! Настав час поспішати тепер!
Прокидайтесь, сни веселощів,
Щоб світ весь облетіти!

Раптом почувся дзвін пісень,
Тих, що чуємо ми уві сні,
Раптом почувся вітер,
Що приносить нам світанок.
4.02.2000.

***

Я всьому, що є на світі,
Подарую слова та пісні,
Аби було щастя разом,
Разом із радістю земною.

Сніг кружляє золотавий
І до землі лягає низько,
І злітають знову з гілок
Листи осені, кохання.
27.10.2000.

* * *

Це сильніше за мене:
Ручка, листок та рядок,
Знову рядок… ось знову
Пісня-сон здалеку.

І обіцянок сповнена
Більше поки що не писати,
Але повертаюся туди,
Де розквітає душа?

Друг мій, крилатий мій друг –
Вірш, що прокинеться раптом,
Що розпалює той смуток -
Ніжності тихий смуток.

І пронесе над землею
Друг мій моє кохання,
Змиє образи сльозою -
Слабким осіннім дощем.
31.10.2000.

З 8 Березня

«Весна – чудова пора» -
Так повторюють усі поети.
Але й світанок душі для нас –
Для милих та прекрасних жінок.

Бажаю бути собою завжди
І бути схожою не намагатися,
А просто жити, довкола себе
Творячи і створюючи щастя.

Адже людина – творець долі,
В якій багато далеких ліній.
І лише одну звемо ми «життя» -
Лише ту, що самі вибираємо.

Живіть сміливо, на вустах
Не проганяючи сміх, посмішку,
Живіть зі світом ви завжди,
У коханні, купаючись, ніжному, чистому!
26.02.2001.

Чому?

Чому любов грає на зло?
Чому він кохає? Ну навіщо?!!
Хтось любить, хтось чекає на кохання,
Хтось мчить від долі швидше.

Ти забув, адже все давно минулося.
Час рани лікує найкраще.
Це життя таке коротке…. І що?
Рік пройде: за ним і ціле століття.

Так само я шукаю свою мрію
У метушні людській, у грі земній.
І слова «тебе, тебе кохаю»
Губи не шепотіли нікому.
2.08.2001.

***

У цьому світі, прекрасному та ніжному,
Де так багато любові та добра,
Де гарне товаришує з безсмертям,
Залишається питання: що дати?

Що залишити? Кохання та надію?
Чи руїни наших часів? -
Подарувати нашим майбутнім дітям
Більше знань та щастя. І все?

Адже без щастя та знань ми просто
Істоти, що пливуть річкою,
Що несе невідомо до якого
Водоспаду чи просто до біди?

Людина, повна знань і віри,
Така сильна - керувати вона готова
Всесвітом, усім світом безсмертним.
Чи всього лише дорогою, долею?
14.04.2001.

* * *

Мені набридло помилятися,
Коли знайду душевний спокій?
Негучним пошепком стукати
У сталеві двері твого кохання.

Мені набридли невдачі;
Нехай пропадуть вони скрізь!
І чекати в сльозах хоч краплю щастя,
Коли довкола не світить світло…

Жовтіє осінь ніжно, сміливо.
Таким вогнем палає світ,
У якому є небагато місця
Для незгоряючої любові.
30.10.2000.

***

Скажіть де моя дорога, де мій шлях?
І чи в правильному напрямку йду?
Навколо все якось дивно і закрито пітьмою,
Завісою, прихованою в кожному дні та у суті.

З миті в мить, рік у рік поспішають години...
Але ні!.. Я не можу зараз, тепер знайти
Мою мрію, моє бажання йти
По обраному мною шляху… Йти?.. йти…

Скажіть де моя дорога, де мій шлях?
І знову, знову щодня його шукаю.
І ось знову на небажанні йти
По обраному мною наперед шляху.

Але я, присягаюсь, знайду початкові сліди
І пронесуться грім та блискавка мрії
Над усім Всесвітом, над тугою і над сльозою
І це буде мій бажаний день – не сон!
24.10.2000.

* * *

Світ мій давить і душить людей,
Ці дрібні труднощі дня
Руйнують тебе, не поспішаючи,
Дозволяючи зрозуміти цю мету.

Ненавиджу турботи всього:
Це життя пролітає поблизу
І торкнутися так не поспішає
Навіть краєм до тебе, навіть у ніч.
8.11.2000.

* * *

Чому все в житті по-іншому
І реальність не схожа на мрії?
Чому живемо, рахуючи роки,
І боїмося смерті, як вогню в печі?