Першим підозрюваним був місцевий депутат. Він був чоловіком бібліотекарки, сусідом наркодилера, працював з четвертою жертвою та іноді користувався послугами директора охоронної компанії.
Хоча, що пов’язувало його з м’ясником – залишалось таємницею, поліція викликала на допит. Розмова тривала декілька годин. Чоловік виглядав втомленим, брудним і добре схуднувши. Речі трішки висіли на ньому, руки трусилися. І ні в кого не викликало сумнівів, що він нервує. Його затримали. Кілька днів він провів у камері відділку. За цей час Роману вдалося дізнатися, що депутат вічно ревнував дружину і подейкують, що мертва депутатка – була його коханкою
Саме про нього знайомі ось уже декілька годин говорили.
- Що ж, як на мене, все зрозуміло! Вбив свою дружину з ревнощів, а потім розправився з тими, кого вважав коханцями, – сказав Роман.
- Чому тоді розправився з тим директором компанії? – Запитав Андрій, попиваючи каву.
Чоловіки знову сиділи за столиком кав’ярні «Блиск» і пили каву.
- Не знаю. Можливо, він зрозумів хто замішаний у цьому? Хотів його видати, або просив грошей за мовчання? Той відчув небезпеку і розправився і з ним?
- Ні, щось у цьому не сходиться. Щось тут не так..
- Та ладно, Андрію! Що тебе не влаштовує?
Детектив дістав пачку своїх цигарок. Покрутив їх у руках і сховав. Взамін цього він випив трішки кави і, примруживши очі, запитав:
- Не влаштовує?
- Ой, ти ж зрозумів про що я! Що тебе.. не знаю, як правильніше. Хвилює? Непокоїть?
- Не знаю.
Чоловік відкинувся на спинку стільця, знову дістав пачку Winston XStyle Blue, але тепер запалив одну з них. І, видихнувши декілька разів дим, заплющив очі. Його мозок знову і знову повертався до засудженого. Але він не міг зрозуміти чому
- Можливо те, що він вбив спочатку жінку, а потім коханців? Можливо те, що вичікував кожного разу п’ять днів? Можливо те, що вбив нібито свою коханку? А можливо те, що мав алібі?
- Не доведені алібі, друже.
- І все ж він їх мав.