Зустріч з фамільяром

Вставай відьмо!

  Годі розлежуватися, - чи то проговорив, чи то пронявкав, до мене чоловічий  голос.

Що змусило мене, накрити голову подушкою, бажаючи продовжити собі сон.

- Вставай недоучко, пром'явкало  щось ще голосніше, ріжучи вуха ультразвуком. 

Я відкинула подушку, та сіла у ліжку, озираючись навколо. 

-  На вікно дивися, нещастя ти ходяче.

- Ти хто ще такий? - прокліпалася я, - Ти моя галюцинація?

- Сама ти галюцинація, як можна було натворити стільки справ, за такий короткий період? 

- Так, так, не треба похвали, я скрізь встигаю, але про що конкретно зараз, ти говориш?

- Те що ти, шалапундро, звела нанівець, старання стількох поколінь свого роду.

- Та хто ти взагалі до біса такий?  І взагалі, чому я розмовляю з котом? 

- Тобто, як це з котом? Ти що справді не знаєш хто я?

- Кіт?

- Я твій фамільяр дуриндо.

- Який ще фамільяр?

- Невже справді незнаєш? - витріщив він на мене, ще сильніше, свої очиська,  а я тільки головою похитала, з боку вбік, і одразу ж пошкодувала про це, останній келих вина учора, явно був зайвий.

- Три роки тому, перед смертю бабусі Гнати, ти приїхала з матір'ю в село, до неї,   тому що, та надто погано себе почувала.

І саме тоді, коли вона говорила з тобою останні розмови, вона і передала тобі свою силу. 

- Добре, припустимо що це так, чому ж не матері, а мені? 

І навіщо ти це все  говориш мені зараз? Ти що хочеш знову розтермошити мої рани? 

- Касю, це просто факти, які мені тобі потрібно переповісти, якщо ти справді нічого не знаєш. 

- Не називай мене так, мене так тільки мати, з бабусею називали. 

- Добре Касандро, матері  твоїй, Гната передала тільки частку родової магії, при народженні. 

Так вчиняли, всі жінки вашого роду, щоб саме онуці, діставалася і часткова родова магія, яку передають уже на смертному одрі , і набута життєвим досвідом предків. 

Тільки від старшої роду, до онуки, передавалося два дари, родовий, та набутий.

 Від прабабці, твоя мати, також отримала була два дари, але як бачиш, їй це не допомогло.

Інколи треба чимось жертвувати, щоб зберегти таємницю у таємниці, а саме тебе.

 Їм потрібно було зберегти тебе, а темним відьмам знищити.

 Адже ти, тринадцяте покоління,  старша тринадцята відьма, тринадцятого ковену,  яка має очолити свій власний, з дванадцяти підопічних, яких, з десятиліття, у десятиліття, підбирали тобі.

 Обираючи місце, де ви будете проживати, та створювати цей самий ковен, як і території, і кого захищати. 

- Від кого? - росміялася я. 

- Від темних звісно, які користуються тільки темною магією,  живуть в угоду собі і беруться тільки за темні справи.

- Та чому ти вирішив, що я взагалі хочу займатися чимось подібним?

 І що я такого зробила на твою думку, що заслужила на лайку із самого ранку?

- Ну по-перше, в тебе немає вибору, силу тобі передали, і ти її прийняла без заперечень, навіть якщо і не знала про це, цим підтвердженням являюся я.

 Несхочеш розвивати силу, та використовувати по призначенню, зійдеш з глузду, якщо тебе не приберуть швидше, адже, я уже сказав, хто ти, і для чого тебе готували.

А по-друге, ти занапастила всіх своїх дванадцять  відьом.

- Всенсі занапастила? Як? І головне кого саме?

- А сама не здогадуєшся?

Злату, Любомиру, Ладу, Ярославу, Якилину, Домаху, Магдалину, Пелагею, Софію, Марію, Марфу та Орину.

-  Своїх минулих однокласниць?

- Ага, а перед цим ви ходили в один садочок, а після школи, вступили в один університет, хоч і на різні спеціальності. 

Та це вам давало змогу, постійно перетинатися, та святкувати всі святки разом.

- Та чому саме вони? Невже тільки через те, що по життю ми завжди разом?

- Чим ти слухаєш? Я ж тобі кажу, що не одне покоління трудилося над тим, щоб звести вас саме у цьому місті, і щоб ваш життєвий шлях проходив спільно.

 Але ж ти, після того як отримала свою силу, кожній зі своїх відьом знайшла пару!

- Та як же ж це я могла зробити!?

Ритуал заклику ідеального нареченого, ти провела саме три роки тому, на Хелловін.

 І саме тоді, вперше проявився твій дар, ти не тільки змогла закликати духів у допомогу, а й обрати найсильніших, най підходяжчих  представників чоловічої статі своїм відьмам.

Ритуал який ти провела на яблуках, один з найважливіших символів цього свята, можливо ти і сама не розуміла, але беручи кожне яблуко, та опускаючи у воду, для подальшого ворожіння, ти вкладала у нього певний посил, ідеального чоловіка для тієї чи іншої.

І ось коли вони, твої відьмочки, обрали, кожна своє яблуко, долі їхні сплелися з тими чоловіками.

З однієї сторони це й добре, тому що деякі з них, були навіть не ініційовані, але з іншої сторони, ні тебе, ні їх не готували до відьомського життя. 

Ви мали,  після набуття магії, та обвівшись після цього набуття фамільяром,  почати свій розвиток, та навчання. 

Але головною, старшою відьмою,  тобто організаторкою цього всього, як ти розумієш,  мала стати саме ти.

Та але чому мала? - зобов'язання від тебе нікуди не втечуть, просто зараз, твоїх відьом у рази буде важче збирати.

Тебе,  не могли залишити біля бабусі, щоб ти переймала її науку, адже ж за інших обставин, ти б   зі своїми відьмами, взагалі не знали б одна одну,  тому так ризикувати не стали.

Допоки ти була  малою, тобі нічого не розповідали, боячись що ти десь проговоришся, в садочку, чи в школі, ну або мало ще де. 

Ну а пізніше, мати просто вирішила, що вже після набуття тобі все розповість, та передасть свою науку, та книги, не тільки свої покаже, а й ті що залишились від бабусі, віддасть.

 Але твоя мати невдовзі померла, майже одразу після бабусі, і не встигла цього зробити, тому тут зараз для цього я, і не тільки для цього. 

- Де ж ти був усі ці три роки? Чому не прийшов раніше?

- Хоча я, і сімейний фаміліяр, який переходить із покоління в покоління, та мій дух, мусить, все ж таки, при новій відьмі, змінювати свою оболонку.