Розділ 10 Епілог

1 рік по тому

Сонце ділиться зі світом своїми першими теплими промінчиками, що з цікавістю хочуть зазирнути у чужі заслонені вікна. У тихій кімнаті, що була занурена в приємну темряму, особисте сонечко Лі Мінхо, цілувало його щоки.

Хлопець прокинувся, але очей не розплющує, насолоджуючись ніжними доторками Фелікса, які з кожною секундою стають гарячішими. Тихо хмикнувши, Хо згрібає Йонбока в свої обійми, чуючи його тонкий писк.

- Ти знову не міг заснути через те, що хвилювався? - сонно шепоче, та розплющує важкі повіки. Він бачить обличчя коханого та всміхається, подумки рахуючи кожну веснянку на м'яких щоках Лікса. У нього нещодавно з'явилась мила звичка.

- Це дуже важлива подія, звісно, я на неї чекаю і хвилююсь, - парубок залишає короткий поцілунок на губах Лі, а той всміхається, як кіт, що об'ївся сметани.

- До вильоту, ще ціла купа часу, а ми, як завжди, прокинулись вдосвіта, - незадоволено бурмоче Мінхо, але цілющі обійми Фелікса, допомагають покращити настрій парубка.

- Ну ми могли б піти приготувати смачний сніданок разом, між тим красти один в одного поцілунки, як тобі така ідея? - Лікс притискається ближче до коханого, та легко кусає мочку його вуха, зализуючи сліди від зубів. Він добре вивчив слабкі місця Мінхо. Але не міг передбачити, що вже за секунду опиниться притиснутим спиною до м'якого матрацу.

- Ти граєшся з вогнем, Сонце, - шепоче Хо розціловуючи шию парубка, який подається йому назустріч.

- Я люблю небезпечні ігри, ти ж знаєш, -  хихоче Йонбок, бо Мінхо замість того, щоб продовжити свої ласки, починає його лоскотати. Такого вчинку від свого бойфренда блондин точно не чекав.

- Ти... хахахаха... підступний кіт... вхахаах... Лі Мінхо, - юнак виривається з рук хлопця та тікає. Він розтріпаний, почервонілий і надзвичайно привабливий.

Домашня футболка Йонбока піднялась, відкриваючи жадному погляду Хо міцні стегна. Уява парубка, вже малює картину того, як брюнет стискає їх своїми пальцями, вибиваючи з горла коханого схлипи задоволення...

- Гей! Лі Мінхо! - кричить Лікс, а хлопець виринає з своїх не надто пристойних думок, та намагається дивитись Феліксу прямо у вічі. Справді, дуже старається.

- Так, коханий, я тебе слухаю, - він фокусує свій погляд на обличчі Йонбока, а той сміється так щиро, що Хо знову милується ним. Мінхо вдячний всесвіту за те, що подарував йому такого чарівного хлопця, як Фелікс. Він справді не знає, за які добрі вчинки, у минулому житті, отримав таку чудову людину поруч.

- Ходімо готувати сніданок, бо здається ти готовий з'їсти мене, - все ще сміючись, Лікс бере парубка за руку, та прямує на їхню кухню.

Півроку тому, після не довгих вмовлянь, Фелікс переїхав до Мінхо. Хо боявся, що це якось кардинально змінить їхні стосунки, в гірший бік, але очікувано цього не сталося. Зовсім навпаки. З появою Фелікса в його квартирі стало затишно, і відчуття тепла поселилось десь глибоко в серці Лі. Парубок знав, що на нього чекають вдома не пусті холодні стіни, а Йонбок з обіймами, які зцілюють після важкого дня. Саме тому він, під не злі смішки Чанбіна, поспішав повернутись з роботи якомога швидше.
Спільні сніданки – це вже традиція. Звісно, лише у тому випадку, коли в обох є на них час і можливість. Вперше за кілька років Мінхо пішов у відпустку, тому ось вже кілька днів підряд хлопці готують та снідають разом.

Після кількох суперечок, і мільйона поцілунків їжа готова.

- А класно було житти з Хьонджіном... - Лікс тихо хмикає, жуючи свій омлет.

- Тобі погано живеться зі мною? - скептично питає Хо, відкладаючи свою виделку.

- Очевидно, - зі смішком закочує очі Лі, - Ти постійно хочеш цьоматись. Я вже не знаю куди тікати.

- Оу, хочеш, щоб я припинив це ро...

- Ні! - занадто різко і голосно перебиває юнака, та вмощується на його стегнах, - Я жартую. Не треба робити бойкот на поцілунки, бо я не витримаю, і одного дня, ти ж знаєш, - Лікс цілує м'які вуста, та задоволено муркоче.

- Погодься з Хьонджіном і Чанбіном було весело, - він заправляє неслухняне пасмо волосся Мінхо за вухо.

- Ну звісно, особливо коли вони, ледь не розкладають один одного на кухонному столі, - не злісно пирхкає брюнет, закарбовуючи в своєму серці, і так вивчені напам'ять, кохані риси обличчя.

- Ой, та таке було лише раз, - Йонбок, ніби випадково треться своїми стегнами об Хо, вмощуючись зручніше, - Але ти повинен визнати, що вони милі.

- Угу, звісно милі. І навіть тоді, коли цілуються на кожному кроці, - Хо закочує очі, - Вже стільки часу минуло, як Чанбін запропонував Джіну зустрічатися, а той і далі до нього липне.

- Не заздри, - Лікс легко цілує хлопця в ніс, - Ми з тобою теж часто милуємось, якщо ти забув останній раз був...

- Дуже вражаючим, так я знаю. Спонсори теж були здивовані моїм розбурханим зовнішнім виглядом, і зацілованими губами, - сміється десь у плече Фелікса, - Ти постійно приходиш бентежиш мене, і зі спокійною душею йдеш, а я ще добрих дві години приходжу до себе. З мене, скоро, вся компанія сміятися буде.

- Нехай лиш спробують, тоді з ними поговорю я, - підіймає обличчя Мінхо до свого та цілує тягуче-ніжно. А Лі тягнеться до нього, як метелик до світла.

- Хіба нам не пора? - трохи руйнує момент Хо, відриваючись від вуст коханого. Йонбок знає, що його хлопець знову засоромився, і намагається уникнути незручної для нього ситуації.

- Так, ходімо, бо мої батьки вже чекають.

- Ми прилетимо аж завтра, якщо ти забув... - розгублено шепоче Мінхо. Він дозволяє крихітній частинці свого хвилювання прорватися на зовні.

- Ти їм сподобаєшся, коханий, не накручуй себе. Тим більше ти з ними вже розмовляв не один раз, - Бок стискає руку хлопця своєю, тепло всміхаючись. Він впевнений, що все буде добре, і це почуття передається і Мінхо.

- Дякую, - він дарує юнаку таку ж усмішку, - Доречі, ти вже зібрав валізу?