Розділ 8

Хьонджіна накриває хвилею тваринного страху, що липким потом скочується по спині. Нутрощі стискаються, а серце відбиває шалений ритм. Здається повітря катастрофічно мало, бо юнак не може вдихнути на повні груди після різкого звуку, який лунає десь за будинком.  Блондин відразу розуміє, що сталося, бо він не вперше чує вибух. Колись цей жахливий відгомін в'ївся під його шкіру, не дозволяючи і кроку ступити, без лякаючих думок. З'являвся у його нічних жахіттях, переслідуючи юнака багато років. І ось знову, огидний монстр страху тягне до його душі свої повикручувані, нескладні лапи з довгими і гострими, як лезо, кігтями.

Чудовисько створене його ж розумом прагне видряпати у Джіна всередині все, щоб залишити лише чорну порожнечу. Хван готовий просто зараз накрити голову руками, як в дитинстві, ховаючись від всього. Втекти від світу та від самого себе. Але він не може! На периферії свідомості б'ється думка, що десь там є постраждалі, які потребують його допомоги.

Тому вже за кілька секунд, які здавались йому вічністю, Джін знімає робочі рукавиці, та біжить у дім. У вухах дзвенить, але тіло діє на інстинктах.

- Треба взяти телефон, - він хапає мобільний, що лежить на столі, та мчить щодуху до головного входу. В голові плутаються хаотичні думки, а руки відмовляються слухатися. Вони дрібно тремтять, і Джін не може відчинити двері з кухні. Хлопець вибігає в холл, та бачить, що вікна вибиті ударною хвилею. Скло з шиб, розсипалось дрібними уламками по всьому коридору і сяє, неначе дорогоцінне каміння, під променями обіднього сонця. Ця прекрасна і лякаюча картина, назавжди закарбується у його пам'яті. Але Хвану абсолютно начхати на будинок, бо його можна віремонтувати. Джін знає, що надворі мають бути його друзі – найдорожчі люди у житті юнака. Він не може втратити їх, не тепер.

Парубок різко тягне вхідні двері на себе та перше, що бачить це палаючу машину. Хлопець кілька секунд не може відірвати від неї погляду, а тоді трусить головою, відганяючи від себе давні спогади. Він переводить погляд трішки вбік та помічає Чанбіна, якого, відкинуло від вибуху під стіну будинку. Обличчя юнака закривавлене і в перші, неймовірно довгі секунди, блондин думає, що Со мертвий. Ця думка змушує його ціпеніти та зволікати. Страх знову повертається з новою силою, і стискає пазурами його нещасну душу. Відчуття власної безпорадності накриває з головою, воно готове от-от поглинути юнака, який тільки й може, що стискати кулаки. Він не зміг врятувати, не завадив невідомому зловмиснику, що був у його ж домі. Думки наповнюють голову хлопця, як бджоли вулик.

"Хьонджіне, візьми себе в руки! Йому потрібна твоя допомога!" - кричить голос всередині, і юнак, нарешті, скидає з себе заціпеніння та підходить до Біна ближче. Він бачить, що той серйозно постраждав. Кров на обличчі була від рани, що довгою смугою тягнулася по його щоці. Футболка теж стала брудна від гарі та крові. Видавалося, що на Со не залишилось жодного живого місця.

- Так, спершу перевірю пульс, - хлопець присідає, та акуратно кладе пальці на шию брюнета. Він чує, як серце Со відбиває свій ритм, - Хвала небесам, - блондин облегшено видихає. Він викликає швидку, нервово шукаючи очима Мінхо і Фелікса, які були неподалік. Лі закрив блондина собою, і схоже, постраждав більше за Лікса.

- Так, до селища Х, і швидше, будь ласка. Троє постраждалих. Один з серйозними ушкодження. Можуть бути закриті переломи, відкритих я не виявив. Так, дякую, чекаю, - він кладе слухавку, та підходить ближче до Хо, який прийшов до тями. Отже, все не так страшно, як малює уява Хвана. Юнак з жахом дивиться на непритомного Лікса у своїх руках, та тихо кличе його.

- Феліксе, ти чуєш мене? - гладить бліді щоки, - Будь ласка, розплющ очі. Я прошу тебе, - брюнет не зважає на свою поранену спину. Він все більше стискає плечі парубка, намагаючись привести того до тями. Лі на межі істерики, і Хьонджін бачив його у такому стані лише кілька разів за все своє життя.

- Мінхо, - Джін ставить руку хлопцю на плече, - Прийди до себе! З Ліксом усе гаразд, просто втрата свідомості. Ти постраждав більше! - Хван намагається повернути друга до реальності. Витягнути з того стану, у який і сам готовий впасти у будь-яку секунду.

- Залиш мене! Хіба ти не бачиш, що він не отямлюється?! Це все через мене... - в очах Мінхо загоряється вогонь гніву, і страху одночасно, а Хьонджін вже знає чим це може закінчитись.

- Ще раз кажу, на Феліксі немає жодної подряпини, а ти травмований! Перестань трусити його, Мінхо! - зривається на крик, та шарпає брюнета за плече, підіймаючи на ноги, - Подивись на мене! Все гаразд, зараз приїде швидка, і огляне тебе, і Біна, який постраждав найбільше, - Хвану теж хотілося заридати, але він не міг собі дозволити емоції. У такій ситуації потрібно зберігати розум холодним, а почуття заховати куди подалі. Він згодом випустить їх, але не тепер.

- Де Чанбін? - в очах брюнета з'являється знайомий Джіну спокій. Мінхо став зібраним. Значить ще не все втрачено, і блондин може трохи видихнути.

- Біля будинку. І було б добре, якби швидка поспішила, бо у нього можуть бути серйозні внвтрішні травми. Піди до Біна, а я залишусь з Ліксом, будь ласка. Бо я не можу... - все ж тривога пробивається назовні, але Хван швидко придушує її.

- З ним все буде впорядку, Джіне, не хвилюйся. Приїдуть лікарі, і оглянуть нас усіх, тому давай протримаємось ще трішки, - Лі поплескує хлопця по плечі та поволі підходить до Со. Мінхо зціплює зуби від гніву, бачачи у якому стані його кращий друг. Людина, якій він довіряє все, навіть, власне життя.

- Чанбіне я знайду тих хто це зробив з тобою, і змушу їх страждати, - Хо присідає до хлопця та говорить це з такою ненавистю в серці, що вона випалює його груди. Лі знає, що не пошкодує ні грошей, ні сил, щоб знайти того хто стоїть за вибухом. На фоні чуються сирени швидкої, і вже через кілька хвилин хлопці у дорозі в лікарню.

Медики за допомогою нашатирного спирту привели Фелікса до тями, але все ж госпіталізували разом з Мінхо. Хьонджін їхав з Со в іншій кареті швидкої допомоги. Він стискав долоню юнака та молився всім Богам у світі, щоб Бін вижив. Хван був готовий віддати все, лиш би Чанбін залишився здоровим, а не лежав тут без свідомості. Сльози знову підступають до горла, але блондин ковтає їх.