Розділ 7

Весь тиждень, з перемінною успішністю, Лікс робив вигляд, що забув про покупки, і страшенно втомлюється на навчанні. Ну частково це було правдою. Семестр підходив до кінця і роботи було вдвічі більше. Та бажання Хвана піти на шопінг було сильнішим за будь-які хитрощі та виправдання Йонбока. Тому в суботу рівно о дев'ятій він постукав у двері Лі, та з радісною усмішкою заявив, що вони їдуть за новим одягом, щоб вразити Мінхо у саме серце.

Обличчя Чанбіна було таким самим радісним, як і Феліксове, але Хьонджіна це звісно не зупинило. До такого Со, він звик, а на Лікса просто не зважав. Після короткого сніданку, який дозволив усім прокинутись до кінця, хлопця поїхали в один з найбільших ТЦ у місті.

Опинившись серед сотні магазинів, на превеликий подив Йонбока, Джін не біг у найдорожчі, а навпаки заходив туди де дешевше.

- Ти не розумієш сенсу покупок, Ліксе, - фиркає парубок, - Навіщо витрачати багато грошей на речі, які ти вдягнеш один раз? Якщо можна купити дешевше, але більше. Це філософія.

- О, вона мені подобається, - вперше за день на обличчі блондина з'являється щира усмішка.

- Дивно, як то ми відразу на секонд не пішли, - хмикає десь позаду Чанбін, а Хван відразу сумнішає.

- Треба було раніше мені сказати. Тепер вже пізно, - його розчарування було таким щирим, що Лі виникло бажання втішити парубка.

- Я хотів спитати, хіба ми не будемо в смокінгах? Це ж елітна вечірка. Чи в мене якісь хибні поняття про те, що треба вдягати? - спокійно питає Лікс, роздивляючись джинси.

- Ну на офіційну частину, звісно, потрібен якийсь костюм, і ми його купимо, - пояснює Джін, - Але потім буде не офіційна, і там вже треба себе показати у всій красі.

- Ти дивись не перестарайся, як минулого разу, - закочує очі Чанбін, і собі вибираючи кілька речей.

- Ой подумаєш, - відмахується Хван, - За те, всі мене запам'ятали.

- Так, всього лиш, прийшов весь у пір'ї, а я потім цілий вечір від них плювався, - буркотить брюнет з жахом пригадуючи вечірку річної давності. Тоді він поклявся більше ніколи не ходити куди-небудь з Хьонджіном. Але де він зараз?

- Я проти пір'я і стразів, - з панікою в голосі заявляє Лікс. Краще відразу сказати про це, бо потім важко буде переконати Хьонджіна, - Давайте виберемо щось просте але класне. А вже на вечірці, я просто доповню образ якимись аксесуарами.

- О, це гарна ідея, Ліксе, - очі Хвана горять від захоплення, - Думаю тобі пасуватиме зелений.

Після цього Лі відчуває себе неначе Джулія Робертс у фільмі "Красуня". Він приміряє стільки різноманітного одягу, що вже не може згадати, що мав у руках першим. Та вони зупиняються на образі від якого у Джіна перехоплює подих, і, навіть, Чанбін вдоволено хмикає.

- Мінхо там просто помре від захоплення...

- О, ні цей хлопець потрібен мені живим, - перебиває Хвана, Йонбок та бачить його хитру усмішку.

- І що у вас щось було після того випадку на кухні? Доречі, вибач за це, я не хотів руйнувати момент, - щиро перепрошує блондин, розплачуючись за свій одяг на касі.

- Ми ж маємо, ще йти вибирати костюм для Чанбіна так? - просто ігнорує слова Хвана, та забирає пакети з речима.

- Ну Ліксе, мені ж цікаво, не будь таким, - ниє, та тягне Лі за рукав спортивки.

- Джіне, я не скажу тобі. Пішли вдягати Чанбіна, бо він готовий втекти, якщо ти не помітив, - юнак киває головою у бік брюнета, який впевнено рухався на вихід.

- Стій де стоїш, - кричить Хван, грізно тицяючи пальцем у бік Со, який завмирає після його слів.

- Мені не потрібний новий костюм і одяг теж. Я можу прийти у тому, що маю...

- А потім в усіх газетах напишуть, що Лі Мінхо настільки мало платить своїм працівникам, що ті навіть собі нічого купити не можуть, - різко та обурено перебиває хлопця Джін, - Тому без жодних заперечень іди до цього магазину і приміряй нові смокінги.

- Але ж там дорого, як же ж твоя філософія? - в очах Біна загоряється хитрий вогник.

- На такі речі можна і потратитись. І взагалі, чого ти зі мною сперечаєшся?! Я колись вибирав тобі погані речі? Правильно, ні. Тому ноги в руки і вперед, - легко штовхає парубка в плечі, під тихе хихотіння Фелікса.

Йонбоку подобався шопінг з цими двома, він був веселим, і розвіяв страхи на рахунок екстраординарного смаку Хьонджіна. Бо цей юнак вмів комбінувати, здавалось, не поєднувані речі, у чудові образи, які вдало підкреслювали його фігуру. Фелікс тільки й міг, що захоплено охати. От і зараз Хван намагається втиснути в руки Чанбіну геть різні речі, але коли Со виходить з приміряльні, Лікс забуває, як дихати, а Джін завмирає, неначе мраморна статуя.

- В Біна завжди була така гарна фігура? - тихо бурчить собі під ніс блондин, голосно ковтаючи слину.

- Просто ти не помічав, - хитро всміхається Лі, та роздивляється, як гарно брунатний піджак облягає міцні руки та плечі.

- Слухай, Хьонджіне, а ця сорочка і має бути без рукавів, - хлопець нічого не підозрюючи знімає піджак, а Хван різко опускається на диван. Схоже юнаку недобре.

- Гей, все впорядку? - Чанбін стурбовано підходить до блондина, але робить лише гірше, бо м'язи на його руках напружуються. Здається, що ще трохи і Джін втратить свідомість.

- Угу, все гаразд, - вичавлює з себе парубок, - Іди переодягнися у щось інше, будь ласка... - спокійно просить, взявши себе в руки, та після короткої павзи різко додає, - Якщо там у тебе є подібні сорочки, то не вдягай?!

- Чому? - схоже, Со зрозумів причину такого стану кращого друга, та піджак на плечі взагалі не вдягає, а Фелікс за життя веселішої сцени, ніж ця, не бачив. Він ледь стримується, щоб не зареготати на весь магазин.

- Вони тобі не пасують, - червоніє, як помідор, та не дивиться у бік юнака, але помічає захоплені погляди покупців, які зупиняються на парубку, та несподівано гаркає, - Перевдягнись, зараз же!

- Та чого ти такий злий, все ж нормально було, - здивовано підіймає брови Со, та насвистуючи іде до приміряльні.