Розділ 6

Вже кілька тижнів Хьонджін, майже, не розмовляє з Чанбіном. Вони можуть перекинулися кількома незначними словами, і на цьому закінчується все спілкування між ними. Мовчання Хвана турбує Со більше за будь-що, у цьому світі.

Їм потрібно поговорити, і парубок це прекрасно усвідомлює, але як почати розмову, і гадки не має. Він втомлено тре обличчя, сидячи в своєму кабінеті. У Біна ще стільки роботи, а він думає про сварку з своїм найкращим другом.

- Треба зібратися, - легко плескає себе по щоках, та відволікається на телефонний дзвінок.

- Так, Рюджін щось трапилось? - питає з тривогою, готовий зірвалися на біг у будь-який момент.

- Привіт, Чанбіне. Спокійно. Все гаразд, ховай всю свою небезпечну зброю на місце, - він чує усмішку в її голосі, - Просто хотіла сказати, що... більше немає потреба зберігати мій секрет, - вона облегшено видихає, - Дякую, за твою підтримку, справді.

- Я завжди радий допомогти... - Бін на секунду замовкає, щоб обережно запитати, - Як відреагували батьки?

- Як я й очікувала, - просто відмахується, але сумні нотки з'являються в голосі дівчини, - Ми з Єджі вирішили жити разом, а батьки... Ну вони тепер народять нову дитину. Можливо. Бо коли дочка лесбійка – це трагедія, і сором для сім'ї. Я реготатиму якщо їхня друга дочка або син, теж виявиться лесбійкою або ґеєм.

- Це вони втратили таку чудову дочку, як ти, а ти позбулася токсичних батьків. Для тебе тут одні плюси, - намагається підтримати подругу Со, - Може зустрінемось і посидимо разом, вип'ємо і обговоримо ситуацію.

- Я б залюбки, але завтра ми відлітаємо у Францію. Джі виграла ґрант, і це чудова можливість почати все спочатку, разом, - хлопець чує, що на фоні з'являється дівчина його подруги.

- Передай їй вітання від мене. Я щасливий за вас обох, - всміхається Со, виводячи пальцем на блискучій поверхні столу незрозумілі закарлючки. Попри всю радість від таких приємних новин, душу гризе маленький хробачок суму. Чанбін теж хоче бути щасливим, бажано, з Хьонджіном, який не бачить далі свого носа. Саме це відчуття змушує парубка шумно видихнути.

- Ти досі з ним не поговорив, - констатує строгим голосом, дівчина. Брюнет може чітко уявити, як Рюджін незадоволено складає руки на грудях, - Ти дорослий хлопець, який заробляє свої гроші. Та що там, вже навіть будинок власний маєш, а поговорити про свої почуття не можеш.

- Бо це складніше ніж заробляти гроші. Та й нашу дружбу я руйнувати не хочу...

- Вона зруйнується так чи інакше, бо  Хван вічно тебе не чекатиме. І коли він зустріне когось іншого, буде занадто пізно, Чанбіне, - тихо намагається донести просту істину, - Живи теперішнім, і йди помирись до нього. Заодно зізнайся, і все буде гаразд. Окей?

- Окей, - видихає Со, - Дякую, що завжди підтримуєш мене, і гарної тобі дороги.

- Дякую, Бінні, не зникай, будь ласка, і обов'язково мені напиши, як усе пройшло.

- Звісно, Рю, - юнак кладе слухавку та відкидається на спинку крісла намагаючись зібрати думки в купу.

Виходить кепсько. Вони тікають наче вода крізь пальці та небажають формуватись у щось чітке і ясне. Та навіть так, Чанбін підіймається хапаючи ключі від авто. Йому потрібно поговорити з Хьонджіном, зараз, інакше юнак не зможе нічого робити.

Усю дорогу до будинку Джіна, Со обдумує, що саме має сказати. Але самого господаря у домі не знаходить. Лише Фелікс, щось тихо наспівує, готуючи на кухні.

- Привіт, Чанбіне, ти чого тут? - з радісною усмішкою вітає його юнак.

- Привіт, я до Джіна приїхав, не знаєш де він? - брюнет не любить обходити проблеми десятою дорогою, тому питає прямо.

- Хван вдягнувся, як справжній садівник і пішов дивитися "чи добре поживають його діточки", - цитує з серйозним обличчям, але кутики його губ підозріло сіпаються, готові от-от поповзти вгору.

- Дякую, йду пошукаю цю квіточку, серед інших, - він легко поплескує Лі по-плечі та виходить через чорний вихід на вулицю. Весняне сонце сьогодні було особливо пекучим, тому Со не забуває прихопити з кухні пляшку води для Джіна, який її, як завжди, забув.
Бін знаходить блондина серед нарцисів. Він щось тихо бурчить під носа, вириваючи бур'яни, і агресивно викидає їх у бік. Чанбін любив спостерігати за блондином коли той захоплений своєю улюбленою справою, та зараз для цього був невдалий час, нажаль.

- Привіт, - тихо каже юнак та лякає Хьонджіна, який його не бачив.
- Ти нормальний?! Хто підкрадається зі спини до беззахисної людини, - підривається на ноги та злісно тицяє пальцем у Со, який підіймає руки вгору.

- Вибач, я не думав, що ти настільки злякаєшся. Ось я приніс води, бо знав, що ти забудеш пляшку вдома, - він віддає блондину холодний напій, але вдячності у його погляді немає, взагалі.

- Якщо прийшов працювати офіціантом, то тобі не сюди, - витирає спітніле чоло краєм картатої сорочки, та відвертається від юнака. Схоже, Хван не бажає слухати чи бачити його.

- Ні, я хочу поговорити. Будь ласка, дай мені кілька хвилин, щоб усе пояснити, - Чанбін не звик благати кого-небудь про що-небудь, але зараз парубок готовий просити про розмову хоч цілу вічність.

- У тебе рівно 10 хвилин, щоб усе розповісти, і не залишитися навічно спочивати біля моїх нарцисів, - обертається до хлопця Джін, складаючи руки на грудях.

- Гаразд, - нервово видихає, - Я збрехав, і справді зустрічався з Рюджін у цей день...

- Я знав, що не помилився, - спокійно перебиває хлопця Хван.

- Хьонджіне, будь ласка, дай я розкажу все до кінця, добре? Бо я хвилююся, - трохи нервово просить вдивляючись в очі блондина. Він просто киває головою, готовий слухати далі, - Ухх, секунду, - юнак знімає піджак, та послаблює краватку, - Так. Рюджін, це моя краща подруга. Ми знайомі з дитинства, росли разом, і досі підтримуємо зв'язок. Я не мав нагоди розповісти тобі про неї, але кажу тепер. Вона подзвонила, одразу після нашої розмови, і попросила про зустріч, - на спокійному обличчі Джіна не сіпається жоден м'яз, він чекає коли Со закінчить, як той і просив, - Справа в тому, що Рю зустріла чудову дівчину, і не знала, як розповісти своїм батькам про це. Тому хотіла порадитись зі мною, але вона не бажала, щоб хтось ще знав про те, що ми бачились. Саме тому я збрехав. Вибач, це було жахливо, і я не мав так вчиняти, але чужий секрет розповідати теж не хотілося... А той момент, який ти бачив, то був дружній поцілунок, нічого більше, - чомусь виправдовується Со, і почувається повним дурнем, - Тим більше, я за нього вже отримав від Єджі... - додає тихіше.