Козак з майбутнього

Водоход

РОЗДІЛ 38

 

 

 

 ВОДОХІД — РІЧКОВА РЕВОЛЮЦІЯ

 

 

 

Січ, грудень 1676 року. Велика рада старшин.

 

 

 

Сірко сидів на чільному місці, уважно слухаючи доповідачів. Поруч — Дорошенко, Чепурний, ван дер Хейден, Хмара. Данило — теж тут, як повноправний член ради, хоч і наймолодший.

 

 

 

Останнім викликали старого майстра з Павлограда — дід був незграбний, говорив тихо, але коли розгорнув на столі креслення, всі підтягнулися ближче.

 

 

 

— Панове старшино, — почав він. — Дозвольте представити річ, яка змінить наше річкове життя. Називаємо ми її — водохід.

 

 

 

---

 

 

 

1. ЯК ПРАЦЮЄ ЗВИЧАЙНЕ СУДНО ЗАРАЗ

 

 

 

— Для початку, — майстер обвів поглядом присутніх, — нагадаю, як ми возимо товари вгору по річці.

 

 

 

Він накреслив просту схему:

 

 

 

 

 

Бурлаки Люди йдуть берегом, тягнуть судно линвою Повільно, дорого, люди втомлюються за день-два

 

Коноводні судна Коні ходять по колу, крутять лебідку, вибирають якір Коней треба багато, корм возити, на мілкій воді не працює

 

Вітрила Вітер штовхає судно Проти течії не йде, в затишшя стоїть

 

 

 

— І всі ці способи, — підсумував майстер, — коштують грошей. Багато грошей. Товар дорожчає втричі, поки його проти течії тягнуть.

 

 

 

---

 

 

 

2. ІДЕЯ ВОДОХОДУ

 

 

 

Він розгорнув головне креслення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

Самоход 

 

За принципом дії водохід нагадував коноводне судно. Якір судна на шлюпці завозився вгору за течією. Течія річки наводила на рух встановлені на судні водяні колеса на кшталт використовуваних на водяних млинах. Колеса обертали вісь, яка через зубчасту передачу була з'єднана з іншою віссю, на якій було встановлено барабан, на який намотувався якірний канат. Таким чином судно підтягувало само себе канатом вгору за течією. Поки судно підтягувалося до одного якоря, вгору за течією встигали завозити інший, і процес повторювався. Другий водохід Кулібіна мав чотири водні колеса, проект третього водоходу передбачав наявність лише двох коліс.    

 

Ставимо два колеса, одне позаду  гребне, друге спереду  для перевозки Якорів від корми на ніс  нал водою. Якорів 3-4 шт.

 

Якір 1 закріплений перед носом в воде.  Якір 2 в воде перед кормою. Обидва прикреплен до нижнього канат. Далі гребне колесо штовхає судно вперед. Задній якір виходить з води і по шківу його кріплення переходить на канат,  який став верхнім і йде на на ніс і там знову  в воду. Ідеально підходить для неглибоких рік з рівним дном . Самари Вовча, конка та інші.

 

Вниз по течії баржі ідуть самоходом, вверх водоходом. Собівартість перевозити товарів знижується  в 3   4 рази.

 

 

 

— А тепер дивіться. Ось наше судно. Ми ставимо на ньому два водяні колеса. Одне — гребне, велике, з лопатями, як на млині. Воно штовхатиме судно вперед. Друге — менше, для перевезення якорів.

 

 

 

— Якорів? — перепитав Чепурний. — Навіщо нам якорі, якщо ми вже їдемо?

 

 

 

— А ось навіщо, — майстер узяв вказівку і почав пояснювати по кресленню.

 

 

 

Принцип дії:

 

 

 

1. Беремо три-чотири якорі. Один закріплюємо на канаті перед носом судна — він лежить на дні, тримає.

 

2. Другий якір — теж у воді, але перед кормою, теж на канаті.

 

3. Запускаємо гребне колесо. Воно штовхає судно вперед.

 

4. Коли судно проходить над заднім якорем, той виходить із води. Його канат перекидається через шків — і якір опиняється попереду, готовий знову лягти на дно.

 

5. Поки він падає, передній якір уже тримає судно.

 

 

 

— Тобто, — втрутився ван дер Хейден, примружуючи очі, — ви хочете, щоб судно само себе підтягувало якорями, які воно ж і перевозить?

 

 

 

— Саме так, — кивнув майстер. — Ми назвали це водохід. Бо воно йде водою, використовуючи силу води ж.

 

 

 

---

 

 

 

3. ЧОМУ ЦЕ ПРАЦЮЄ

 

 

 

Ван дер Хейден, як справжній інженер, почав розпитувати деталі:

 

 

 

— А на якій глибині працює?

 

 

 

— На будь-якій, — відповів майстер. — Якщо дно рівне, не кам'янисте. Для наших річок — Самари, Вовчої, Конки, інших — ідеально. Там глибина невелика, дно піщане, якір добре тримає.

 

 

 

— А швидкість?

 

 

 

— Проти течії — як на коні. За день — верст тридцять - сорок. За течією  можна просто плисти, не вмикаючи коліс.

 

 

 

— А скільки людей треба?

 

 

 

— Двоє-троє. Один біля коліс, один дивиться за якорями, один — керманич. І все.

 

 

 

Чепурний аж підскочив:

 

 

 

— Двоє? А бурлаків треба було сорок!

 

 

 

— Сорок, — підтвердив майстер. — І всіх годувати, і всім платити, і всі втомлюються. А тут — вода працює.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше