Готель Україна. Чернігів (8)

   Розташувавшись у номері люкс, Степан Афанасієвич вже був у підстаркуватому віці, й не міг так швидко бігти на біговій доріжці, але і тепер мав непоганий результат на п’ятій швидкості. Через двадцять хвилин він втомився і завалився на диван, як почувся стукіт у двері.

• Прибирати не треба! – гаркнув він.
• Це я. – пролунав спокійний голос за дверима.
• А, заходь.

У середину увійшов русий чоловік, який був одягнений у темні джинси та синю сорочку.

• Новачок вже тут. – сказав чоловік.
• Добре, нехай заходить.

Афанасієвич вже давно наказав знайти ту людину, для якої поняття честь і мораль – лише пустий звук, та зробить усе зради досягнення мети. Але в силу своїх застарілих стереотипів, він ні як не очікував побачити жінку. Вона мала досить високий зріст, близько - 180 см, спортивне тіло, та чорне волосся на фоні якого, її голубі очі  було неможливо не помітити.

• Доброго дня пані, проходьте, будь ласка. – сказав шеф, і жестом запросив присісти у крісло.
• Мене звуть Анна. – сухо сказала вона.
• Вам вже відомо чим ми я займаюсь?
• Не в дрібницях.
• Що ж, буде не ввічливо починати співпрацю не представившись. Я відомий бізнесмен, але також не байдужий до нашої історії. Знаєте, за увесь час існування світу, людство породило безліч історій, таємниць, зговорів та проблем. І я впевнений, що далеко не усі таємниці, повинні буди розкриті. Буде ліпше сховати їх назавжди. Але на жаль, ми зіткнулися з такою проблемою.  Є одна жінка, яка запхала носа не у свою справу. Ми продовжуємо спостерігати за нею і скоро ми дамо усю інформацію про її місцеперебування. Ваша ціль – стара металева скринька, яку вона так нахабно у мене поцупила. Ви повинні дістати її, а усіх хто встиг про неї дізнатися – знищити.