Глава 4

І знову о п'ятій ранку. Чоловік вийшов із дому на город. Так, дача це добре, а ще краще коли добрі сусіди: з одного боку молодий, перспективний слідчий, з іншого – порожній занедбаний будинок. Краса не інакше. І тут у поле зору дядька потрапляє машина Сергія. Дивно він так рано не приїжджає навіть на рибалку. Сусід вирішив простежити, раптом що цікаве буде. Він очікував побачити можливо затримання наркодилера або на крайняк романтичну зустріч двох закоханих. Дядько Вітя був з молодості романтичною натурою, тому його завжди тягнуло на якісь пригоди, але те, що він побачив далі, змусила повірити навіть у міфічних істот. Майор навіщось озброївшись лопатою пішов усередину будинку. Обійшовши весь будинок і всі кімнати він знайшов місце із закладеними дошками, почав копати. «Невже він тепер сам наркоман?» - Такі думки відвідували дядька Вітю. А Сергій лаявся собі під ніс.

- Хто взагалі додумався так глибоко копати, а ну та це ж наш труп придумав. Тьху, млинець! Здам його дівчині та у відпустку. П'ять годин на добу спати - так і сам, як труп, будеш! - Копаючи близько п'яти хвилин він уперся в дерев'яну кришку лопатою - Нарешті. Гей! Нік, вставай давай.

Хлопець виліз із імпровізованої могили, а за ним скрипнувши відкрилася кришка саморобної труни. З'явилися руки на земл

- Свят, свят, свят. Бідолашний хлопчик душу дияволові продав. Треба забиратися звідси, доки не засікли і свічку в церкві поставити. – шепотів дядько Вітя, тихо повзаючи у бік свого будинку.

- Як же класно, я спав. - Нік сів на край могили і став потягуватись - Земля прямо вогонь.От би зараз чайку з булочками, а ти чого такий похмурий і очі червоні як в упиря.

-Так висипаюся добре і від щастя плачу. - Сергій був злим і роздратованим - Вилазь і поїхали, я знайшов твою пропажу.

-Серйозно? Ну ти даєш . Я в боргу перед тобою. - Нік виліз зі свого тимчасового місця перебування. Його щастя не було меж . - А булочки все ж таки не буде?

Слідчий важко зітхнув, штовхнув камінь, порахував до десяти.

- Ні немає. Ходімо скоріше в мене ще сьогодні справ по горло. - Хлопці рушили до машини так і не помітивши, що за ними стежили. До міста вони дісталися менше ніж за годину, а потрібну адресу знайшли за півгодини і почали чекати. - Усі приїхали.

-Все відмінно ! Я пішов. – Ніколаса переповнювали емоції. Він знайшов нову господиню і нитку вела точно до під'їзду. Зараз він до неї зайде і все буде гаразд.

- Ее, ніііііі. Доведеться почекати. Вона живе в квартирі і раз ти спиш у землі, то ти думав взагалі про те де будеш спати, у грядках під вікнами закостенілих бабусь? Навряд чи. Та й до речі вона тебе швидше злякається, ніж… – Сергій замовк під скептичним поглядом нового знайомого. Він і так був не в дусі, а тут ще й цей своїм обуренням і рештою. - Ну що не так?

-Все!!! Вона вже знає ким є і де я спати буду сам розберуся, а на рахунок того, як потраплю… - погляд мерця потрапив на електрика. - Ось ним і переодягнуся, а далі...

- А далі патруль поліції на чолі зі мною. Треба добре обмірковувати, Нік. Ти ж мертвий і можеш банально налякати тих самих сусідів. У тебе ребро стирчить.

-Ой, зараз вправлю. – почувся хрускіт. Померлий разом із майором засумували. - І що робити ?

- Можна спробувати спочатку, мені піти, а ти за мною...

-О так, а тебе вона не злякається. Зважаючи на все, люди таких як ти дуже боятися. - Нік пирхнув - Геніальна ідея просто.

-Не йорнічай чи в тебе є інші варіанти? - Чоловік не міг зрозуміти, чому він його не пустив ще, а сидить і думає як допомогти. Зайнятися чи більше не чим? Його погляд піднявся на балкон Єлизавети. Там сиділа дивна тітка з кігтями, які вже точно видно за кілометр, волосся сиве, але густе, худе тіло тіло при цьому підтягнуте, а вже якимось негативом від неї віяло навіть на такій відстані. - Нік, подивися на верх четвертого поверху.

- Відчепись я з тобою не розмовляю.- Та подивися ти, матір твою! Хто це на балконі?! - Нік все ж подивився, після чого різко позеленів і поблід ще сильніше.

- Це сирена! Біжимо до дівчинки швидше, а інакше ця гадина її вб'є. Як же про неї так швидко дізналися? - Труп вискочив з машини і побіг до під'їзду, за ним Сергій.

-Сирена? А хіба в неї не хвіст і вона не потопельниця? – хлопці бігли сходами вгору, а вхідні двері Нік розчинив кров'ю. Стіни всередині виявилися побілені, десь були написи фарбою. З квартир стали виходити бабусі, щоб швидше сісти в маршрутки і трамваї, паралельно лаючись на молодих людей.

-Ні, це інше. Це різні речі. Не дивися в її очі та обличчя, не вслухайся в голос. Я місцевих відьом ще не знаю, щоб тебе врятувати. Тільки світлячка з моргу.

-Та йди ти ! Помічник. - У молодого чоловіка зіграв азарт, адреналін і всі емоції відразу. Він відчував себе учасником якогось шоу чи фільму. Нік засміявся.

-Ну, а що я пропоную тобі якісні послуги. Поховай тебе, як годиться, а потім воскресимо і разом ганятимемо таких сирен. Мені нічого не буде, майже. – Під час цієї промови наш покійний знову розкривав замок , шепочучи « Течи кровинка по ріках , по горам , по петлям сталевим , по ключам , по скважинам відчиняй любі могили, любі гроби , любі пороги, любі двері»Лягай ! - У наступну секунду вибухнули двері та замок. - Переборщив.

-Нагадай мені тебе розпитати про все що відбувається - Сірий був у шоці.

- Ага, пішли швидше

Повернемося до Єлизавети, саме до того моменту, де вона знепритомніла.

-Лізо, гей. Не мовчи . Ти вже 30 хвилин у ванній. З тобою все добре? Що відбувається ? - Мілана вже 10 хвилин не могла дзвонити подругу. Ліза прийшла до тями від шуму.

- Все добре не переживай . Я в навушниках була - не чула. - Мила видихнула і пішла на кухню готувати всім сніданок, а Лізка швидко вмилася обробила синці та подряпини, трохи розбиту скроню заклеїла пластиром. Вона не могла в це повірити, такого не буває. У думках був хаос, руки тремтіли, а за дверима друзі. Не можна їм показувати, що щось не так. Потрібно якнайшвидше додому, загуглити в інтернеті статтю про шизофренію!!. Її лікування та обстеження. Ось тільки звідки ці речі. У п'яному чаді стягла в актора театру? Так у лісі немає театрів. Дурдом сонечко.