Глава 3

Повернемося до Міки Нікулешни, а точніше до її мерця. Нік так, звуть цього покійного, він міг би бути упокоєний ще сто років тому, але його врятувала від цієї долі козачка. Її смерть стала йому великою втратою. Ця жінка навчила його багато чому: починаючи з письма та читання, закінчуючи навичками бою, а також трохи ворожіння. Останнім її проханням було допомогти освоїтися своїй наступниці в новій професії, а як допомогти, якщо в місті востаннє був... А коли був? Та давно був! І ці величезні будинки виглядають лякаюче з далека. Раптом зваляться. Ще й знайти дівчину тільки по крові можна.

Добре, хоч виглядає не як труп, а жива людина майже... Одне око було так само сліпе, а друге бачив шикарно. Щоправда, зрідка повз люди, що проходять, дивно косяться. Ну воно і не дивно - зі всього одягу, який у Ніка був найнормальнішим виявилися штани з солдатської форми і сорочка з манжетами на рукавах ліхтариках, а на шиї було жабо. Сам хлопець виглядав так: на вигляд більше 18 років не даси, зріст метр шістдесят п'ять, руде волосся, зелені очі, дріщаве тіло, бліда шкіра і напрочуд оксамитова шкіра рук.

Шукати він нову підопічну чи господиню (з цих ще треба розібратися) зібрався по крові. Благо на гілках залишилося трохи свіжих крапель. Ось так почалися нові пригоди цього трупа. Першою перепоною стала спроба вийти з лісу, але якщо це виявилося ще пів біди, то дорога з машинами, що голосно шуміли, стала іншою проблемою. Хлопець вибіг на дорогу, від чого відразу ж потрапив під колеса автомобіля.

Хлопче, ти в порядку? - водій вийшов з машини, щоб допомогти, але не намацавши пульс зблід.– Все гаразд, тільки в очах двоїтися. – Нік взявся міцно за руку чоловіка, щоб піднятися. Однак почувши зойк вирішив подивитися, що не так. А не так було те, що з його руки стирчала кістка. - Ой, вибачте. Я зараз - через пару хвилин кістка була вправлена, перелом зріс, а на місці відкритого перелому залишився красувався рубець. - Можу я поцікавитися якнайшвидше дістатися до міста?

 - Нечисть! Не підходь! - Схоже у чоловіка істерика і шок. Навколо стали зупинятися машини, збиралися роззяви. Що б не приваблювати до себе уваги Нік втік назад у лісопосадку. Краще він таким шляхом піде. Тут і нитку краще видно другому оку і не шумно. Вже пізніше Ліза дізналася в новинах, що її новий друг, співмешканець і охоронець став зіркою новин. А також утворив навколо свого образу культ "Життя після смерті".

Близько доби Нік йшов через зарості до міста. Темніло - він ледве тримався на ногах. Мертві вдень не вештаються, а сплять щоб уночі не вляпатися в неприємності. А у нас все не як у людей... Мертвих людей. Тому мрець узяв перерву в пошуках і вирив собі могилку для відпочинку. Хто ж знав що там лазитиме патруль із псами? Ось і хлопець не знав. Внаслідок чого був прийнятий за свіжо-убитий труп актора-початківця, Чия смерть за припущеннями слідчого була можливо схожа на смерть Ромео з повісті Шекспіра.

Так він потрапив у морг і поміщений у морозильну камеру після розтину. Шкіра стала ще біліша, сяяла і стала м'якшою, проте тепер хлопець виглядає трохи молодшим. Ранок.

Та щоб вас! І цю наступницю та всіх інших! Де мої органи?! Обікрали гади - як кажуть "ранок добрим не буває". Шукаючи і кричучи він неприємних відчуттів, Нік став шукати свої органи в шафках, на полицях та інших місцях. - Знайду того хто це зробив і так само познущаюся. Мої органи, єдине, що залишилося! І одяг теж стягли, виродки. Совісті ні якої !!! - Помітивши недалеко дзеркало мрець задивився - а я ще нічого так. Може якусь собі на дівчину цвинтарі знайду, що не ідбулася як наречена. Підберемо склеп собі... Заживемо, треба буде ще так у подібній морозилці полежати – розслаблює. А ось і органи.

Витягнувши всі нитки та розкривши мертві частини тіла, як дверцята, померлий почав повертати всі органи на місце. У цей момент зайшла дівчинка, яка тільки-но вийшла з меду, на роботу: блакитні очі, світле волосся, пухка в стегнах, ногах і талії.

-О, чудово, допоможи мені – радості в голосі Ніка було море, тому що в анатомії він був не дуже.

Ви ж-живий? - Дівчину дрібно трясло і вона дуже обережно підходила до живого трупа, - такого не буває .. це глюки.

 - Буває, не буває. Допоможи мені краще. Куди це пхати? Воно якесь надто довге.- Помічниця патологоанатома бачачи муки трупа, взяла себе в руки зробивши пару вдихів.

 - Лягайте на стіл, я зараз все поверну на місце. - Патолоанатом взагалі , поки не дозволяв новим самим працювати з трупа, але тут особливий випадок . І взагалі як вона повинна все це пояснити Миколі Валерійовичу, «допоможіть будь ласка, у нас там труп органи на місце просить поставити?». Ні, сама вже якось. - А як вас... тебе звуть? 

- Ніколас, а взагалі просто Нік. А тебе як ?- хлопець лежав смирно, поки дівчина в рукавичках, масці та дивному одязі, проводила свої маніпуляції з його органами, використовуючи металеві інструменти.

Мене Світлано., Свєта. А тобі не боляче? - Правду кажучи їй у все, що відбувається погано вірилося. Швидше вона надихалася чимось. Так і є і..

- Ні, я нічого не відчуваю. Можеш не переживати. Можу очі заплющити, якщо так спокійніше.

 - Не треба, це тільки сильніше лякає і я майже закінчила - затягнувши останній стібок дівчина зняла рукавички і маску. - Приходь через пару днів я шви ... зніму. , тільки одну дівчину знайду . Чекай " - Звучить загрозливо .- промовила в порожнечу Світлана . Моючи руки біля умивальника, вона міркувала про те як пояснити шефу куди подівся труп.

"Наступний день"

Ранок. П'ять годин . Хто тільки прокинувся і збирається на роботу, хто зі зміни йде, а хто з туси шкутильгає додому і перебиває запах цигарок з перегаром, щоб батьки не спалили. Не людно взагалі. Однак серед ось такої невеликої купки людей дуже виділявся рудий хлопець без одягу, якого ні скільки не бентежила нагота тіла. Він йшов вулицею і розглядав усе з великим інтересом і здивуванням. Люди, що проходили повз, перешіптувалися і обходили його стороною, деякі говорили в обличчя все, що думають: