Котя. Кіт, який гуляє по підвіконнях

Рудий Котя сидів на підвіконні другого поверху й зализував рани.

Усе через ту гарну чорну Музу. Така зараза! Завела його в пастку — і тепер він не бачить на одне око, морда подерта, усе тіло болить. І взагалі, більше він ніколи не зв’язуватиметься з чорними кішками. Бо вони підступні. Вони — зрадниці.

За вікном квартири, на підвіконні якої Котя лікував свої рани, раптом із гуркотом упала шафа.

Від переляку кіт ледь не полетів униз, але в останню мить втримав рівновагу. Озирнувся й зазирнув крізь шибку до квартири.

Велика шафа розсипалася на друзки, з-під яких стирчали оголені чоловічі ноги.

Котя завмер. Одне його око запливло й майже не розплющувалося, а друге відчайдушно намагалося розгледіти власника тих ніг.

Чи він там помер? А може, йому треба мишку принести? Раптом чоловік просто голодний?

Ноги зашевелилися.

Чоловік спробував стати навкарачки. Виходило не дуже, але після кількох спроб він усе-таки вибрався з-під розбитої шафи.

Голий.

Чоловік підвівся, тримаючись за голову, оглянувся й прогримів на всю квартиру:

— Ну ти й с**чка! Як знайду — голову відірву!

Він відсунув уламки шафи, звільняючи собі дорогу. Гола дупа світила просто у вікно.

Котя миттєво забув про власні проблеми. Схоже, у цього мужика вони були значно серйозніші.

Кіт ще трохи позаглядав у квартиру, проте чоловіка більше не було ні видно, ні чути. Тож Котя зализав останню рану, вмостився зручніше на теплому вечірньому підвіконні й задрімав.

Незабаром рипнули балконні двері.

Котя ліниво розплющив ціле око й побачив уже знайомого чолов’ягу. Тепер той був одягнений і тримав тарілку з їжею. Від ковбасок линув такий запаморочливий аромат, що в Коті одразу скрутило шлунок.

Сон як лапою зняло.

Кіт не відводив погляду від тарілки, а чоловік тим часом пив каву й набирав чийсь номер. На тому боці довго не відповідали, але він не здавався.

— С**а, візьми слухавку… — гарчав чоловік, знову натискаючи кнопку виклику.

Котя тим часом розраховував відстань від підвіконня до омріяної тарілки.

— Візьми слухавку, заразо!

Чоловік пив каву й стискав кулак, а ковбаски безнадійно холонули.

Котя не витримав:

— Няв!

— О! А ти звідки тут узявся, рудий? Ти чий?

— Няв! Няв! Няв!

Котя пояснив, що він нічий, а сам по собі. Принаймні саме це він хотів сказати.

— Голодний? — здогадався чоловік. — Я теж. Майже добу в шафі просидів через одну козу.

— Няв!

Чоловік узяв серветку, розстелив її на підвіконні, нарізав ковбаску дрібними шматочками й поставив перед котом. А сам знову взявся мучити телефон.

— Візьми слу…

Вилаятися він не встиг: на тому боці нарешті відповіли.

— Лесько, ти не хочеш мені нічого пояснити? Як це розуміти? Поясни мені!

Котя тим часом наминав ковбасу. Він заплющив ціле око й насолоджувався розкішною вечерею. Це вам не випадковими горобцями перебиватися.

— Що означає — ти виконала моє бажання?! — заревів чоловік у слухавку. — Ти зачинила мене в дубовій шафі! Це було моє бажання? Майже добу просидіти в шафі? Ти ненормальна!

Котя жував ковбасу й уважно слухав.

— Лесько, ти хвора на всю голову! Навіщо ти мене там замкнула? — Чоловік аж почервонів від власного крику. — Ти де зараз? Я приїду!

Кіт спостерігав за його істерикою й думав, що ця Леська, напевно, точнісінько така сама, як його чорна Муза.

Він вирішив дослухати трагедію до кінця. Тому, наївшись дармової ковбаси й набравшись сміливості, перебрався з підвіконня чоловікові на коліна.

— Тобто на мою пропозицію урізноманітнити наші стосунки ти вирішила, що нам підійдуть рольові ігри?

Від слів «рольові ігри» Котя ледь не гепнувся на землю.

— Я не просив зачиняти мене в шафі! Я запропонував лише уявити, що нас застав твій чоловік… Що? У тебе немає чоловіка? Я не знав! Могла б сама щось придумати. Ти хоч знаєш, скільки коштувала ця шафа?

Котя вирішив утрутитися. Гроші — останнє, про що цьому чоловікові варто було зараз говорити.

Кіт дряпнув його по руці. Телефон вислизнув із пальців і впав просто в тарілку з ковбасками.

— Коте, ти не офігів?

Чоловік підняв Котю й уважно оглянув його подерту морду та запливле око.

— А ти, котяро, чого такий побитий? Тебе теж у шафі зачинили?

Котя ображено засмикав хвостом.

— Невже через кішку так отримав?

— Няв, няв, няв…

— От завжди мужики крайні, а вони з нас дурнів роблять. Молоко будеш?

— Ня-а-ав!

— Тобі молока, собі коньяку. І на сьогодні — жодних кішок та дівчат. Будемо напиватися. Як тобі така ідея?

— Няв! НЯВ!

Чоловік підсунув іще одне крісло, кинув на нього подушку й посадив туди Котю. Сам пішов до квартири по молоко та коньяк.

«Н-да, а він починає мені подобатися. Мабуть, затримаюся тут і подивлюся, чим йому можна допомогти. Класний мужик», — міркував Котя, розтягуючись на пухкій подушці.

Незабаром чоловік повернувся. Поставив перед котом тарілку з холодним молоком, а перед собою — пляшку коньяку. Налив повний келих і одним ковтком осушив його до дна.

Котя хлебтав молоко й одним оком стежив за новим знайомим.

— А твоя кішка така сама, як моя Леська?

— Няв-у-у…

— Хочеш довести, що твоя краща? Ти свою морду бачив?

— Няв! Ня!

— Бачу, ти любиш сперечатися. Гаразд, нехай твоя буде краща. А я ще вип’ю. Я цілу добу просидів у шафі, а ця зараза тепер каже, що все було моєю ідеєю. Таке в неї уявлення про рольові ігри! А якби я захотів побачити її в образі медсестри? Уявляєш? Вона б мені операцію просто на ліжку зробила?

Чоловік налив собі ще.

— Бл… Де нормальні жінки поділися?

Третій келих він допив уже без закуски.

Котя стягнув із тарілки останній шматок холодної ковбаси. Пузо було напхане, молоко солодке, а перед очима поставала Муза. Її зелені очі й чорна шерсть зводили його з розуму.