Розділ 13 Давно давно тому...

Пам'ятаєте які були мої майже останні слова(думки)в минулому розділі?

,,Без нього мене тут би не було''. Хочете дізнатся чому? 

Бо це правда! Спочатку після того як мене викинули з того притулку я гуляла вуличками Прип'яті це ви пам'ятаєте але як ми з Дмитром познайомилися?

Ось як це було:  

Маленький песик у якійсь коробочці пливе по річці,,Прип'яті'' допливає до берега (якщо що песик це я) де лазять різні коти. Мене викинуло на цей берег, якась не хороша банда котів мене обступила вони виглядали на голодних... 

-Тяф! Тяф!  :гавкала я на них але вони підходили все ближче і ближче...

Коли їхній ватажок вже хотів відкусити моє вушко, ми всі почули якесь...

-Мрняу! Ричарде ти вже настільки від голоду страждаєш? собаченя пробуєж зїсти?  :засміявся чийсь голос.

- Не твоя справа Дмирте це наша здобич!  :відказав той поганий кіт.

- Тяф!

-Як скажеш... Мрр'я!  :той Дмитро налетів на нього з шаленою швидкістю і вони почали битися!

Інші коти теж билися і разом їх було десь..9, на 1 уявляєте!?

Хтось комусь відкусив вухо інший лапою вибив зуба а хтось хутро собі зер з хвоста, і якимось чином той кіт усіх їх переміг! Уявляєте!?

Після битви він обтер свої кігті об когось а потім підійшов до мене.

Я скулилася і була дуже налякана, він лизнув мене в носик і сказав:

-Нехвилюйся малечо, тепер все гаразд. 

Я ще трохи хвилюючись але вже без страху встала теж його лизнула і залізла на плечі йому.

-Віі! котячка! 

-Ей! злазь звідти! І я кіт а не конячка!

Він пробував кудись піти вже по своїм справам але я причепилася до нього як репя'к.

Після того він НАРЕШТІ зрозумів що я не відстану і  змирився з цим.

Коли він запитав:

-А в тебе є ім'я?

-Еееее.... а можна я буду Юля? я десь це слово почула і воно мені сподобалося дузе дузе!   :відповіла я.

-Ну.. гаразд Юле, ти голодна?

Ось як ми подружилися,скажу вам чесно він ще мільйон напевно раз мене рятував від якихось таких ситуацій... Він майже як старший брат!

Самий найкращий кіт у цілому всесвіті!

Тому, я так з ним дружу...Хоча? Це напевно просто тому що він це він..переді мною він ніколи не ,,одягав маску'' і був щирий.

Він справжній друг, і ми стільки разом пройшли... 

Я не просто хочу йому допомогти я МУШУ це зробити!

І як я вже казала, друзів у біді не лишають! Ой чи це не я? Неважливо!