Розділ 10 Сходи вниз

Коли Поля відкрила люк, ми побачили дерев'яні сходи, які ведуть спочатку трохи вниз, а потім розділяються в 2 різні сторони. Ті, що ведуть направо, йдуть нормально вниз, а ті що на ліво вверх! Мишка повела нас на право...

-Дивітся, ці сходи ведуть до мого дому...   :розказувала мишка.  -а ті що вверх до лабораторії.

Спускалися ми недовго, десь 2 хвилини. Як я здивувалася, коли ми прийшли! Я думала, що тут буде брудно і бридко, як мені розказували про вигляд мишачих норок, а тут!

Коврик зелений на підлозі на всю кімнату, він здається з моху. Майже все з дерева, а не, як мені казали, з багнюки. На стінах (із землі) декілька фотографій і картин, усе у світлих тонах, тут навіть електрика є!

Чомусь тут одне маленьке ліжечко і ще одне трохи більше. Тут пару шуфлядок і шафа.В кутку маленька кухня і двері в туалет. Ще поличка, повна різних книжок, як з казками так і наукові а ще  столик для писання, а лампочки  дуже прості. Загалом, як у звичайній сільській хатинці.

О! до речі, я не розказала, як виглядає сама поля, вона сіра з білими вусиками, її очі блакитного кольору, кінчик хвостиком білий так само як і лапки, одне вушко сіре, а інше біле. На ній комбінезон зеленого кольору та жовті окуляри.

-А як ти це все сюди притаскала?   :запитала Лариса.

-А, то це не я!   :відповіла Поля.

-А хто?  :здивувався Костя.

-Ну як хто? Бодя!  :відповіла вона.

-Який Бодя?  :запитав Єнот.

-Бодя скунс!   :сказала вона наче це очевидно.

-А ви тут разом живете?   :запитала я.

-Ага!   :відказала Поля.

-Тепер зрозуміло чому все розраховане на 2 особи!  :зрозуміла Лариса.

-А де він?  :запитали білочки, готові пізнати нового друга.

-Десь гуляє...  :засмутила їх Поля.  -можете пожити з нами, у нас є гостьова кімната там.   :вона показала на маленькі двері які я навіть не помітила.

-Ну тоді до завтра!  :Позіхнула Аня.

-Добраніч!   :сказала Яна.

І ми пішли туди відпочивати.