Епілог

Ніколи не думала, що рік так багато і так мало. Ніби ще вчора я марила у страшних снах, проживаючи ніби чуже життя і мріяла про щось інше. Так хотілося затишку, спокою душевного і ласки. І коли надія майже розтанула, я зустріла - його. На перший погляд чудернацького мужчинку. Хоч і сама виглядала не краще. 

І що ж ми маємо сьогодні? По - перше у неме чудовий люблячий чоловік, і діти. Так, я спокусилася на слова що він мій суджений, ну звісно не зразу, після декількох ночей вмовляння, після яких ми дізналися що у нас буде дочка - "Булка" . Може донька буде не у захваті від прізвиська, але після першого узд, коли нам обявили що наше маля досить пухкеньке, у голову прийшла одна лиш думка гарненька румяна булочка з корицею. 

Нашій булочці ось вже декілька місяців, бідний кіт, вже був нагороджений витяганням вусів та притягування котячої шкури до себе. Він більше не нагається пригрітися біля теплого комочка. Каже, що вона вдалася дуже воєвничим характером у пра пра бабку. І що любить дуже нашу крихітку але на відстані, ось як підросте то буде точно підкормлювати чимось смачним. 

Ага, нехай мріє, морда вусата! 

Не хочеться нічого казати, але він іще не знає що мій коханий чоловік скоро принесе іще одного улюбленця, і це не кіт - а маленький песель. 

Я надіюсь, що наша радість буде довгою і взаємною іще не один десяток років. Нехай ми десь посперечаємось, але знайдемо спільний консенсус. Можливо у нашого сімейства іще багато пригод але це вже зовсім інша історія.