Кава, чай?

Для чого хлопцю така комбінація? Ще довго крутилася питання у голові. Але стояти і тупити не збиралася, потрібно йти а там буде видно що і як. А можливо у кота визріває план? Де поки я питиму смаколика, а він підступно викрадає нашу цінність? Але як згадаю попередню спробу то і сміх і відчай пробирає.

-Згодна, на вашу пропозицію. - я вже була ладна почути що завгодно, що пожартував, або ж на нього впав парад планет, але ж ні... 

-Добре, тоді ви вибираєте місце і я вас пригощу. 

-Я із другом. 

-Не помітив? І де ж він? 

-Та ось - кіт. 

-Дякувати Богам, а то, ревнувати почав. - все так само посміхаючись самою не винною посмішкою - зі смішинкою. І все ж що вам до вподоби більше чай, кава, мартіні? 

-Ага і коньяка побільше. 

-Невже все так печально? Чи моя надоїдливість дратує? 

На хвилину завмерла і задумалась. В цілому ситуація не така і паршива. По - перше я у теплій затишній кав'ярні, по - друге мене пригощають навіть видно цікавий інтерес до моєї дивної персони. Та й мужчина був достатньо симпатичний. Високий, плечистий з темним волоссям та очима зелено-карого кольору.  Ніс з горбинкою додавав шарму і навіть борода не дратувала, усе гармонійно і досить доглянуто. Хм, навіть промайнула думка, що він схожий на холеного домашнього кота. 

А може він "чийний" і йому просто стало скучно? І за мій рахунок вирішив провірити тугу, коротче кажучи погуляти? Ну не може такий мужчина бути нічийний. 

-А Ваша дружина не проти, що ми п'ємо каву без неї? 

Щось у погляді незнайомця різко змінилося, прокрався сум з домішками роздратування. 

-Ні! Я давно і безповоротно розлучений. І у мене є діти. 

-А, я? Незнаю, що на мене найшло. Ще й кіт паскудник сидить як сервіз у серванті, хоч щось зробив би. А це я в голос сказала? 

-Ага! - і заливистий сміх заповнив кав'ярню. 

-Іще трішки і я буду думати, що ви втекли із психіатричної лікарні. Хоча мене це не лякає, більш того забавляє. Ви кумедна і мила. А хочете я по гадаю на кавові гущі? 

-Чого? Що за дитячі забави? Серйозно? 

-А чому б і так! Давним - давно ще коли динозаври бігали землею, моя люба бабця навчила читати майбутнє по кавові гущі. 

-Так на даний момент каву без гущі приносять, Вас це не зупиняє? 

-Так ми по просимо з гущею, скажемо, що клієнт завше правий, навіть у своїх самих диких причудах. 

-А я дивлюсь Ви любите покачати права?! 

-Та ні, що Ви. Я тільки біля Вас сміливишаю і нахабнію. 

-Чим далі в ліс, тим більше дрів. Я судна, але Ви мене переплюнюли. 

Десь внизу гикнув від сміху кіт, ледве стримуючись від гучного нявчання. Він обома лапами обіймав мою ліву ногу, втикнувши морду десь у районі литки, а я відчувала як він від сміху аж просльозився. Остання його фраза - добила :"А вони варті один одного". І знову заржав, точно не як кіт, а як кінь якийсь. Аж мій новий знайомий заглянув під стіл. 

-Ти диви, точно кіт, а сміється як чортяка якась. Між іншим могли б і ім'я спитати заради цікавості. 

-І як Вас величати? 

-Никифор. А вас? 

-Єсенія. 

Кіт валявся під столом, тримаючись за волохате пузо :"Екзотичні екземпляри". Отримавши на горішки, лагідного піддупника, кіт образився і впяв кігтях у ногу, але чомусь не мою а у сусідську. 

-Ой, а я тут до чого? Ваші розбірки, от ти її і драпай.

-Мяу,я так і знав що ти мене теж чуєш. 

-Так не глухий. - дивно підійняв брови співбесіди. 

--Дивно, що ти мене чуєш, чи ти багато таких як я бачив? 

-Ні-ні Ваше котійшество, ні в якому разі, по ходу що ти, що твоя господарка ще ті ексклюзиви. 

Але поки ці двоє спілкувалась, принесли каву. І було дивно і незвично спостерігати збоку на їх словесну перепалку. Це виглядало, ніби вони знайомі вже давно. 

-Може ви все-таки вже випєте довгоочікувану каву? Ну і дозволяю гадати. - я виглядала як маленька дівчинка що звертає на себе увагу, не вистачало ще топнути ногою. 

-Угу. Уже починаю творити магію майбутнього. 

-Просто не чудіть. 

Покрутивши у руках філіжанку з-під кави, задумливо поглянув всередину, а потім на мене. Артистична пауза і вердикт. 

--Ти моя доля. 

У кота відпала щелепа і запав язик,а може він його ковтнув, було не ясно. Та й і мої думки вивітрилися, німа пауза зависла. По моєму я стану заїкою. На сьогодні пік приколів зашкалює. 

-А? - все що змогла видавити з себе. 

-Я усе сказав,що мав. Та й карти були прикриттям. Як і ти я з старовинного роду. От тільки невезло довго, бо провинився. Іще замолоду провів заборонений обряд - привороту, от і покарали мене на довгих 15 років, безбожного скитання, без людини яка призначена мені для щасливого життя... 

-А ви точно не з закладу благословенний блаженних? 

-Ну, хто б говорив? Це у мене кіт говорить і рже як кінь.