Мозковий штурм)

Чи існують альтернативні реальності, паралельні світи чи подорожі у часі? Чи можливе таке? Можливо то помутніння, марення, хворобливі жахіття жінок у коматозному стані?

Що робити з цим всим? Думки вирували, як рій бджіл, а депресіяскувалапутами душу. Іще трохи і здавалося пустота і відчай заберуть у свій пустельний край назавжди. Паршиве відчуття, ніби пообіцяли шоколаду, поманили перед обличчям і віддали комусь іншому. Все що хотілося не просинатися. 

З тяжких незрозумілих і абстрактних думок мене вирвала рідненька бабуся. Тихо підтюпцем пришкандибала до онуки, приклала руки до чола і ніжно почала нагадувати буйну голівоньку. 

-Як ти почуваєш себе? Голова не болить? Може нудить? - почала розмову бабця. 

-Нудить, лиш від себе і своїх думок. 

-Ну невже усе так погано? Ну якщо не враховувати, того негідника, що проміняв тебе на іншу. Ти ж така юна у тебе все іще попереду. 

-Я б не була така впевнена. 

-Що за настрій такий? Ти через того дуриська? Так я скажу тобі одне, ти зразу зрозумієш коли саме це та людина. А він, просто малолітній ідіот, втратив таку розумницю і красуню. 

-Щось, я не знаю? 

-Еге ж, багацько чого. - сумно зітхнула рідненька. 

-І що я знову пропустила? Тільки давай коротко по суті, а то у мене і так голова обертом іде. 

-Гаразд, моя маленька дівчинка, коротко так коротко. Так от цей гад повзучий, проміняв тебе на дівчину з свого інституту і у них скоро весілля. 

-М-да! Що тут скажеш - щастя їм і діточок, як зірочок. 

-Ти впевнена? Тебе це не тяготить? - все вдивлялася своїми білесими очима стара, ніби могла побачити щось у моєму обличчі. 

-І без нього вистачає геморою. 

-Ну то, пролікуємо! 

-Що, пролікуємо? 

-Сама сказала - геморой! У мене є рецепт свічок, і на худий кінець вирізати можна. 

-Ба, та немає у мене геморою, то просто вислів такий, коли у житті щось не дуже. - вже майже сміючись говорила Єсенія. 

-Та, Бог з тобою, що ж у тебе зараз може таке страшне бути? Сесія і розбите серце, більш не придумаю. 

-Якби ж... 

-Ну все, викладуй мені, що там з тобою коїться! 

-Ага я тобі розповім, а ви мене з дідом потім у психушку з мигалками запроторите. На довгі роки, там я і вмру. 

-Так, досить! Ніби немає критичної температури і не мариш, так що давай говори, а там побачимо, що і як. Я на своєму шляху багацько бачила і чула. 

-Добре, добре! Я не твоя маленька онука, точніше твоя, але мені тридцять і життя не дуже склалося. А іще мене перенесли сюди якимось макарієм, ще й з котом провідником щоб йому пусто було чи стало. Все намагаюся, щось виправити тільки гірше стає. 

-М-да, з гемороєм і то легше. Ну і як там у майбутньому? 

-Без тебе зовсім кепсько. Та й мільйонером я не стала, як і видатною особистістю. 

-Для мене ти завше найкраща! Моє дуриська, золоте моє дівча, я знаю, що ти добра чуйна людина і вже цього достатньо. Ніякі багацтва, досягнення, чоловіки : не принесуть задоволення поки ти сама собі не дозволиш бути щасливою. 

-Ти у мене найкраща, бабусічка! Навіть там ти мене грієш теплими спогадами. Тільки вони не дають мені зачахнути. 

-Бери себе у руки, будемо думати що робити, як повернути тебе і чи можливо щось змінити? Хоча на мою думку, із минулого потрібно виносити висновки, які допоможуть у майбутньому. Хоча, знаєш я чула що у нашому роді існує одна чи то побрехенька чи можна сказати легенда. Давним - давно хто зна за яких часів, були люди що поверталися у минуле, намагаючись щось змінити, але чим закінчилися митарства ніхто не пам'ятає. А з котами у тебе постійно особливий звязок, моя дорога котяча матір. 

-Еге ж, тільки я виросла і залишився лиш кіт. 

-Кіт, теж цінність! От пам'ятаєш казку про "Кота у чоботях"? 

-Ой, ба не починай, я вже цього паскудник пухнастого задушити хочу, нічого не каже тільки бурчить на мене, що все не так. То не кіт-провідник і вже зовсім не добрий фей, а іще той гівнюк! Щось знає поскуда і не каже, хоч би натяк дав який. Умене тут голова вже обертом іде від усього, заснути боюсь. 

-І чого ж боїшся? Невже темряви? 

-Якщо чесно і темряви теж, але мої сни ніби проекції майбутнього і то не радісного, як серіал мексиканської - корейського виробництва : дешево і страшно. Не хочу так. Невже не заслуговую на єдиного, що ж за життя у мене точно як у бездомного кота, нікому не потрібна і всі шпиняють. Ба, ти мені віриш, що я не зійшла з розуму? 

-Важко, але повірити можливо. Ти виділяєшся далеко не дівочим висловами і баченням світогляду, давно запідозрила неладне, але все надіялась і сама не знаю на що. Перше, що потрібно знайти пухнастика і вивідати у цього ворожого "язика" інформацію,а далі як карта ляже. О, хочеш погадаємо на картах? 

-Ти ж не бачиш нічого? 

-Я усе бачу і більше навіть чим потрібно.

Десь із потайної кишені дісталися карти, надзвичайної краси, виявляється то карти таро. Вони як спадок діставалися по жіночій лінії тій кого вони оберуть і не дай, Боже їх вкрасти непереливки буде тому хто поцупить. На самих обкладках однакові картинки-сніжинки, а на зворотньому боці - коти. Ну чому ці негідник і тут? Невже ми так тісно зв'язані один з одним? Поки думки скакали як паскудник пульс у сердечника, бабця вже приготувала до розповіді. 

-Значить, так! Доля у тебе мала бути доброю, але якась подія перекреслить це. Тобі потрібно буде почекати трохи, приблизно після тридцяти має щось відбутися. Так-так, до тебе повернеться якась важлива річ і той хто призначений долею. Повір, йому теж прийшлося не солодко, без твоєї душі чахне він і зневірюється. 

-А бабця у тебе просто вогінь, мяу! Правду каже! - облизуючи лапку сидів котячий гидявець і з прищуром дивився у сторону моєї рідної людини. 

-От ти який негідник-кіт! Виглядає, як звичайний, а з середини світишся весь, як гірлянда. 

-Якщо хтось не візьме себе у руки і не перестане киснути, то скоро сили мої згаснуть і нічого не буде.