Пригоди бувають різні))

Шоста на годиннику, це просто неподобство так рано вставати, ну який садист повидумував пари ставити на сьому тридцять. Я вже ненавиджу цю особу та й не тільки як бачу я, усі присутні на парі. Невдоволені заспані мордяки студентів це ще та забава. Якщо першою іде лекція це взагалі каторга під монотонне відчитування лектора повіки злипаються намертво, не допомагає нічого. Потім якась самостійна далі практичне заняття і все по колу, знову і знову як заїжджена пластинка.

Ледве доповзши до ліжка бажання лише одне відпочити і навіть голод не дошкуляє і нехай усе інше почекає (реклама була все – таки права). Ну чому так стомлююсь, чому до сих пір не придумали пігулок проти втоми, так щоб одну випив і все – знову бадьорий, готовий до звершень. Так звичайно є енергетики але це все не довготривалого ефекту, та й вони просто заводять організм до повного виснаження, не поповнюючи запаси енергії а добираючи до кінця все, що залишилося. Небезпечна штука.

Виявляється сон буває таким, що навіть нічого не чуєш довкола. Ось вже як півгодини співмешканка гепає у двері кулаками, а ніхто не відчиняє, хоч і ключ стирчить із замку, дивно але почувши легке шкряботіння (то подруга від безпомічності пошкреблася) його то і почула Єсенія. Невже так буває? Це якісь випади із реальності чи заміцний сон? Потрібно попити чаю і провітрити голову, хоч би на балконі.

-Мур –мяу, ти чомусь дуже стомлено виглядаєш? Може вітамінок попити? Чаю заспокійливого, особливо рекомендую, і мені може перепаде.

-Не можу зрозуміти, що не так ніби заряд на межі і ось – ось закінчиться. Вже пройшло два місяці ніби – рік, давно такою роздавленою не почувалася.

-Можливо у нас не так багато часу усе виправити, я гадав нам відміряли більше чим…-задумливо промасажував лапкою голову кіт.

-Чим, скільки? Рік, пів року? Нумо говори, а то пущу на муфточку. І якщо не виправлю то, що буде і як.

-Забагато питань, не на всі знаю відповідь. Не щодня допомагаю у стрибках у часі, уявляєш ти в мене перша.

-Так виглядає твоя незадоволена мордаха? Чи краще кажучи тривожна?

-Значить так я іду в розвідку по нагальних питаннях, а ти будь – ласка нікуди не встрягай. Полежи відпочинь повчи.

-Так –так, як скажеш.- а сама подумала про кращий варіант – прогулянка із однокурсницею, давно звала у кіно, думаю час настав, коли іще випаде безтурботна нагода.

Від кота і слід похолов, тому гайда збиратися. Заглянувши до шафи вперше усвідомила наскільки страшний і невигідний гардеробчик, ну що із цього вибрати, коли звик до іншого. Ну на безриб’ї і Кінг Конг Алсу, тому вибираєм краще із чого є.

Ми взяли із подругою два квитки на фантастичну мелодраму. Завше хотіла подивитися саме цей фільм на великому екрані, попкорн і останній сеанс це дещо, навіть сил прибавило (можливо надумала сама але настрій покращився точно). Після сеансу прогулювалися парком що поблизу, доїдаючи все той же попкорн. Але не встигли дійти до нашої зупинки нас зупинили двоє хлопців добряче напідпитку. Добре, що Наталці дістався не такий алканавт як у мене, бо мій «кавалер» петляв поряд як заєць із однієї сторони в іншу, при чому намагався залицятися і навіть питати. Щоправда я нічого не розуміла із того всього, мені чомусь було смішно і сумно водночас, адже це все було, але десь потім. Ми провели горе кандидатів у «наречених» до таксі, які ми ж і визвали ледве спекались язикатих хвесьок. Посміявшись вдосталь розійшлися до місць призначень. Чудовий вечір, плавно перейшов у ніч.

Ні, Єсенія зовсім не боялася темряви. Та її заспокоювала і огортала покривалом рішучості. Так було простіше нікого не бачиш та й тебе не помічають, а якщо кого і перестрінеш –поспішають додому. Місто стає красивішим - чарівливим, сяючі гірлянди та яскраві вітрини, приглушене світло ліхтарів. Так і пройшла три зупинки на одному подиху.

До гуртожитку залишилося кілька метрів, іще трішки. Та серце ледь не вистрибнуло із грудної клітки коли хтось позаду взявся за плече. Воно дурненьке так почало петляти як заєць, аж руки похололи.

-Йо-ма-йо, цукерки такі непогані! Ти?

-Я! А хто ж іще?-відповів «містер невдала шоколадка». Злякав?

-Містер геніальність, ніхто такого не говорив? Прямо Шерлок відпочиває. Я мало інсульт із інфарктом не отримала. Хто так робить?

-Я, це - хотів вибачитися, любиш котів, люби на здоровя!

-Дозволяєш? –сміх розібрав дівчину сповна. Дякую! Ти просто чудо.

-Так можливо підеш на побачення зі мною?

-Подумаю, твій погляд топить айсберги.

-Ну тоді завтра о сьомій, я зайду?

-Іди – іди. –і вже тихіше : «Із Богом! Чудо!».

І що я молода дурепа у ньому знайшла? Ну симпатична мордаха, трішки чимось схожа на Кіану Рівза і все. Що на мене тоді найшло, за чим так довго побивалася, залишається загадкою. Про що ми будемо розмовляти, не розумію, та якось пройде, видно самолюбство добряче зачепила чи може на мене побився об заклад, та мені на це начхати.