Все таки фей?

-Ось ніби все це було вчора, а сьогодні мені тридцять. За плечами купа всього як у салаті олів’є, ніби разом і нічого - смакує, а окремо не чіпляє. Сиджу кисну, ніхто не прийде не поздоровить усім не до мене. Звичайно мама як завше поїхала світ за очі із тіткою в черговий круїз країною, сухе татове ну сьогодні тобі стільки –то вітаю, а коханого так і не набула чи то загубила. Там без пів літри не розібратися.

Отак сиділа і депресувала на кухні вже не юна, але все іще молода дівчина( і не дай Боже у любому віці назвати її жіночкою пожалкують всі навіть просто прохожі).

От було б добре щоб у день народження збувалися усі мрії. А чому і так! Ну от наприклад, ти ніжишся у ліжечку, сонячного ранку. Поки з гарним настроєм будуєш якісь там плани-мрії. А тобі вносять величезного букета квітів (і нехай не троянд, непогано що подарували у принципі), а потім бабац і подарунки як із рогу достатку сиплються і сиплються тільки поспівай відкривати і радіти. А чому не побажати листів як у романах часів Джен Ейр.

Нехай починаються вони так: Мила моя пані! Моя душа мов ніжні крила метелика тріпочуть ,як тільки ви полоняєте мою свідомість. Ви моє світло у саму темну ніч, ваш погляд зігріває душу. Лише у самих сміливих проекціях реальності смію надіятися на вашу схильність, і в законах любовного жанру буде обіцяти золоті гори, говорити допоки язик не затерпне, а закінчить все рівно одним і тим же – люблю туфлі куплю ну і все в такому дусі. Ну ж ні макарони ролтон і мівіну і без цього блазня придумали – не підходить…

Або ж чому б не прилетіти на крилах кохання принцу, нехай будемо банальними на білому коні. Ну а що? Може не покохає зате відберу коня і прокачуся із вітерцем верхи. На худий кінець не сподобається кандидат продам коня, куплю сама собі подарунок.

А як вам таке – прокидаюся від незрозумілого шурхоту. А це виявляється незрозумілі викиди шуму від здоровезної коробки із таким пурпуровим бантом розміром з мене. Відкриваю у напівнепритомному стані, а там чорна класнюча собака – барабака. Ух ,аж із задоволення руки самі захотіли помацати шерстку і поцілувати мокрого носика. Завше мріяла про надійного друга.

-Ох думки, лише думки і нічого з реальністю спільного не мають… а так охоче…у фантазіях так легко і чудово, навіть будь-яка робота проходить як мить.

-О, кіт! Хоч ти хазяйку привітай чи що? Хоча що з тебе кота Взяти? Іди, іди сюди блохаста кохана морда, хоч помуркай мантри свої заспокійливі. Ай, за що вкусив, ще й за вухо. Прокусив гад. Уже на одному видисі, з гореччю промовила Єсенія.

-Ніколи від тебе такого не чекала, ти дупа пухнаста!

-Ну не така вже і пухнаста, в молодості по красивіше і густіше було. Промявкав кіт.

-У мене по ходу глюки, а я іще навіть не пила. Може кіт був заразний? Єй, ти паскуда заразна я тебе зараз на досліди здам.

-Руки геть від мене! Я протестую, я проти насильства над тваринами, мяууу.

-Температура, точно, якщо під сорок то може і «білочка» прийти.

-Сама ти як білочка, тільки бідова і вже потріпана життям…Ай, котів ображати не можна ми провідники.

Але договорити чого він там провідник чи напівпровідник не встиг його підхопили на руки, побризкали святою водою, показали іконам і нап’яли на шию хрестик срібний. І поки дівчина думала що б такого іще зробити, кіт швидко викрутився із міцних обіймів.

-Ну все? Закінчила екзекуцію? Ще б мені кола осинового у дупу зашурувала б.

-Ти гговориш?

-А ти заїкаєшся.

-Тта не смішно.

-І мені. Я мокрий, потріпаний із хрестом на пузі, як піп на вечірній молитві. Взагалі так мене ще ніхто не ображав, не нечисть я- ясно.

-Ну – ну, прямо добра фея, хрещена.

-Ну, по –перше уже не правда, не фея а фей, і не хрещена просто кіт, трішки особливий але все ж кіт. І я тебе дуже люблю, ти найкраще що було зі мною за всі дев’ять життів. Пам’ятаєш, у тебе був жар – ангіна я спав на шиї усі дні і облизував чоло, допомагав тобі швидше на ноги стати.

-А я думала чекаєш поки я помру щоб поласувати моїми вухами і носом.

-Ну і дура у мене хазяйка, а з вигляду так зразу і не скажеш. Зараз я ображусь і зроблю вигляд, що нічого не було і живи як можеш.

-Хочеш ковбаски? Ліверки !

-Підлиза! Давай, шматочок побільше, а то я від нервів вагу втрачаю, вже відчуваю, тану на очах.

-У непритомність падати будеш актор без оскару?

Невже цей хитрюга увесь цей час вдавав із себе звичайного простого, домашнього кота. Ну були у нього дивності і причуди, але все списувала на різний характер у тварин, як і в принципі і у людей – хто спокійний, хто підірва, то таке. Ну гидував клейонкою брудною лапи замизгати, не їв вчорашнього. Як пес проводжав і зустрічав з роботи, ніби графік йому теж скидали в особисті повідомлення. Ніколи не пручався коли допомагали витягти застряглу кістку з пащеки чи ін’єкції коли хворів. Одне не любив як і всі коти (в основному більшість) митися, по ходу це була страшна кара для мявчика. Нашого любчика назвали Яшка – циган (але приставку рідко застосовували), в основному Яшенька, Яшинсон і Яшка.

-Я тут подумав.

-О, святі ангели і архангели він ще й і думати вміє.

-Сарказм? На себе подивися уважно, по ходу це ти не думаєш. Я все чекав поки порозумнішаєш, можливо десь зупинишся перепочиниш, можливо візьмеш паузу і все – таки подумаєш як ти живеш.

-Що не так?

-Все! Все не так. Уже верещав котяра здибивши шерсть. Потім втомлено приклав лапку до очей тяжко видинув. За що ? Я ж бачу як тобі одиноко – ти не щаслива.

-Обана Америку відкрив, Магелан хріновий. Все що залишилося іти далі нічого вже не змінити, січеш думку. У минуле не вернутися.

-А якщо можна було б вернутися, то що?

-Що? Ну якщо фантазувати то певно із першим коханням не так поводилась, або…А я знаю? Не мороч голову і так гудить, ще не переварила тебе україномовного і досить розумно думаючого. А можливо нічого не міняла, завела б собаку і рибок.