Хто така мама?

Вертаємось до наших баранів, ми приїхали у невеличке селище, поселилися у затишному дворі. Мамаша вирішила випробувати на мені спершу свої педагогічні вміння. Вчилися читати, рахувати і звичайно куди ж від тієї бісової англійської. Я вже ненавиділа все і всіх, коли мої нові дружбани гралися , дівча сиділо і вже понад годину мучило «Букваря».

-Ненавиджу, цю книгу. Синя безпросвітня нудота. Мам а можна погратися? Там вже всі бігають і без мене, життя то проходить. Ну я вже на пам'ять ті всі склади знаю. Ну будь – ласочка! Тихенько занило худощаве тільце на такому ж стільці.

Подальший поворот подій був диким і зовсім несподіваний. Жінка схопила перше що попало під руку (а це виявилася дерев’яна швабра) і почала ганятися за дитиною. Якось не встигши від нового нападу отримала стусанів. І от знову сидячи на тому ж стільці минули думки у голос:

-А що це таке у мене мокре? Холодне і по- моєму липке? Обмацавши шию Сенічка виявила червону рідино –однозначно дуже схожу на кров.

-По- моєму ти мені голову розбила! У мене тут кров уже по кофту обляпала. Ти мене чуєш?

Різко повернувшись жінка ніби не вірячи у почуте, підійшла і на власні очі пересвідчилася, таки справді кров.

-Щоб нікому не говорила що то я! Ти зрозуміла !Це все ти сама впала, граючись, ясно? Ти мне чуєш скотиняка, така?

-Чую, чую.

-І щоб батьку ні слова ,бо живого місця не залишиться. Або іще ліпше здам тебе у дитячий будинок, там тебе щодня лупитимуть, жерти нічого не буде- криси живими гризтимеш.

У лікарні голову постригли, підшили та наклали пов’язку. От тільки після цієї травми почала часто боліти голова.

Одні дні зміняли іншими, краще не ставало, коли  Сєнічці виповнилося шість років вона непогано опанувала ніж, ним чистила картоплю і інші овочі, бувало із невеличкими жертвами (усе просто зрізав пучку пальця, приліпив назад, зверху пластир з ватою і вуаля – ввечері це все віддирає батько). Читала уже віртуозно, поглинаючі всі казки які тільки попадали під руку, навіть записавшись у дитячу бібліотеку не всі дорослі вірили у те як швидко читає усі книги таке дитя. Дивно, але таке дике навчання читати не відбило жагу до знань.

Потім з’явилася у сім’ї іще одна дитина – відтепер весь свій вільний час приходилося присвятити малому. Покорми, підтерти соплі на горщик посади, допоможи випрати одежку і т.д. тай до нього однозначно краще ставилася жінка яка носила святе призвання «мама». Відтепер якщо не ти провинився все рівно тебе покарають і стоїш ти така у кутку уже пів години і думаєш а іще яку із круп ти не випробовувала на колінах.

-Значить гречка була, ячка, пшеничка, горох, сіль…О, пшоно точно було. Так – так, ага значить не вистачає тільки макарон. Видно їх їй тільки жалко. Можливо про побіг все таки прийдеться подумати ретельніше, а то попередній раз не вдався.